У драматичній поемі "Руфін і Прісцілла" трагічна кончина християн-неофітів має трагедійно-ритуальний характер, оскільки відбувається як видовище, зрежисоване ідейно-духовними антагоністами мучеників. Гинучи жорстокою смертю, приносячи себе в жертву заради Спасителя, вони знають власну мету і винагороду за терпіння, і ці страждання і є їхньою спокутою, очищенням, їхні душі сповнені надією на безсмертя, нетлінне життя.

Ритуально-міфологічний за своїм характером катарсис передбачає широкий комплекс ритуальних дійств, і, оскільки, за своєю природою "ритуал театральний, і тому структура катарсису <..> теж співвідноситься з загальною структурою ритуалу. Театральне очищення починається зі зняття одягу, тотожного перевдяганню (тут відомий постулат К. Станіславського – "театр починається з вішалки" – може бути наповнений новим, ритуально-міфологічним змістом)" [30;52]. У драматичній поемі "Камінний господар"

Лесею Українкою у сцені маскового балу представлений ритуал із перевдяганням, коли гості зовнішньо-декоративними засобами уможливлюють своєрідне очищення від тяжіння ритуалу і традиції, оскільки "ритуальне очищення припускає обмивання і одягнення в нові особливі одяги" [30;52]. Найактивніший учасник даного ритуального дійства – Дон Жуан, сцена перевдяганя якого в плащ Командора не містить катартичного функціонального навантаження, бо, як влучно відзначає О. Бондарєва – "Очистившися, можна почати ритуальний шлях, що знаменує людське самовизначення через аспектичні дії. Шлях увінчано жертвопринесенням, в якому людина прагне воз'єднатися з Богом, із вищою силою і не може досягти воз'єднання" [30;47], оскільки на своєму шляху Лесин герой не притримується високого морального імперативу. Будучи вільним у власних бажаннях, помислах та вчинках, Дон Жуан не одержує того високого почуття гармонії, краси та очищення від особистої свободи, а ритуал перевдягання Жуана в плащ Командора не тільки не містить ніякого катартичного елементу, але і навпаки, обумовлює закаменіння душі і тіла лицаря волі.

Культурологічний світ Лесі Українки-драматурга, базуючись на міфологічному дискурсі, чи найяскравіше уприявний саме цей аспект модерністичної художньої техніки. Міфологізм, що респектує виявлення форм "нелогічного", позареального та підсвідомого естетичного мислення, обумовлює необхідність донесення до читача вже більш "олітературненої мови", а це досягається саме індивідуалізацією образної системи. Як продовження цієї сентенції є тези Я. Поліщука, що "сам акт трансляції з мови підсвідомого на мову художніх образів загадковий, по-своєму складний і завжди остаточно не завершений, відкритий; він органічно пов'язаний з особистістю того, хто "перекладає" візії на загальнозрозумілу мову. Лише індивідуалізм світобачення здатен письменникові успішну роль такого перекладача; в іншому випадку, той просто не зважатиме на мову підсвідомого або намагатиметься її спрофанувати до рівня буденної свідомості"11 Поліщук Я. Міфолог. ????. с. 287. [182;287]. Тому, вочевидь, індивідуалістичний підхід до образної інтерпретації здатен перевести аналіз творів саме в літературознавчу плошину якомога повніше, дослідити поетику художнього мислення драматургії Лесі Українки. Індивідуалізм повсякчас обумовлює присутність сильної, героїчної, міфологізованої постаті.

Жертвопринесення наближує суб'єктів даного сакрального дійства до трансцедентального простору, коли цей акт "має за мету зіткнути учасників ритуалу з іншим світом, існування якого смислиться цілком реально. Сам ритуал сприймався при цьому як спектакль, і в історії драми міцно посіло положення про "ритуальність видовища" і "видовищність ритуалу" [30;48]. Жертовний мотив дуже притаманний для творчості Лесі Українки, зокрема драматургії, і "жертву Леся Українка трактує не лише у сакрально-філософській площині, але неодмінно і в соціально-філософській. Жертовність її героїв є відповіддю на суспільну потребу в жертві. Лесині персонажі є особистостями прометеївського типу, здатними жертвувати собою, заради вищих ідей, суспільних інтересів." [182;321]. Перейдемо тепер до розгляду жертовного архетипу у її драматичних творах.