РОЗДІЛ 2

2.1. Становлення публіцистики в пресі кінець 19 – початок 20 ст.

Новим для української літературної мови другої половини XIX — початку XX ст. був стиль публіцистичної мови. Спроби української публіцистики попереднього періоду в «супліках» і Г. Квітки-Основ'яненка та в «писульках» П. Гулака-Артемовського, які ґрунтувались на бурлескній манері І. Котляревського, і були надто примітивними щодо стилю і мовних засобів і тому не могли створити відповідної традиції для розвитку публіцистичного стилю мови в українській літературі новішого часу.

Розвиток публіцистичного стилю української літературної мови припадає саме на цей час в зв'язку з загостренням класової боротьби, боротьби політичних партій і угруповань, щораз бурхливішим розвитком громадсько-політичного життя (особливо під час революції 1905 р. і напередодні Жовтня), в зв'язку з появою різноманітної української преси, що була вираженням цієї боротьби і зрослої політичної активності різних соціальних верств суспільства.

У Росії першим українським художньо-публіцистичним жур-налом був видаваний у Петербурзі П. Кулішем журнал «Основа», що проіснував майже два роки (1861—1862). Через наступні заборони царського уряду друкувати українською мовою будь-що, за винятком творів художньої літератури (особливо після так званого Емського указу 1876 р. Олександра II), українська преса на Наддніпрянській Україні після ліквідації «Основи» і «Черниговского листка», редагованого Леонідом Глібовим (1861—1863), фактично припинила своє існування аж до революції 1905 р. Тільки під тиском революційних подій 1905 р. царизм трохи послабив переслідування українського друкованого слова і дозволив, зокрема, заснувати кілька українських газет і журналів. До них належать, наприклад, газети «Рада» (видавалась: у 1906—1914 pp. Є. Чикаленком у Києві) і «Рідний край» (видавалась у 1905—1907 pp. у Полтаві; у 1908—1914 pp. за ред. Олени Пчілки у Києві, у 1915—1916 pp.— у Гадячі), журнали «Зоря»і (видавався у 1905 р. І. Оппоковим у Москві), «Дзвін» (видавався у 1913—1914 pp. В. Винниченком, Д. Донцовим і Л. Юркевичем у Києві), «Літературно-науковий вісник» (київське і львівське видання 1907—1914 pp. і 1917—1919 pp.), «Українська хата» (орган націоналістичних декадентів, видавався в 1909 - 1914 pp. у Києві), сатиричний журнал «Шершень» революційного, напряму (видавався в 1906 році в Києві), «Дніпрові хвилі» (видавався в 1911 - 1913-pp. в Катеринославі) і «Україна» — жур-нал, що видавався в 1907, 1914 і 1917 pp. у Києві; він заступав; «Киевскую старину» — ліберально-буржуазний орган, який виходив російською і частково українською мовою протягом 25 років і (1882—1907).

Всі перелічені газети і журнали (за винятком «Шершня», що проіснував лише кілька місяців — січень—липень 1906 р.); були ліберально-буржуазного або буржуазно-націоналістичного і напряму (до перших належать, наприклад, газети «Рада» і «Рідний край», журнали «Дніпрові хвилі», «Літературно-науковий вістник» періоду 1907—1914 pp.; до других — журнал «Дзвін» і «Літературно-науковий вістник» періоду 1917—1919 pp. та «Українська хата»), В основному їх діяльність була спрямована на зміцнення ідейних позицій української буржуазії і послаблення союзу українського і російського пролетаріату.

Політика австро-угорського цісарського уряду по відношенню до української культури принципово не відрізнялася від політики російського царизму. Але тактика постійного лавірування між польською шляхтою і українською буржуазією при проведенні політики національної ворожнечі між поляками і українцями змушувала цісарський уряд робити деякі поступки україн-ській буржуазії в Галичині щодо школи і преси. Цим і пояснює-ться наявність в Галичині, особливо в другій половині XIX — на початку XX ст., значної кількості газет і журналів, що видава-лися в основному двома тогочасними угрупованнями галицької реакційної інтелігенції: «москвофілами» (буржуазно-клерикальна на реакційна партія) і «народовцями» (ліберально-буржуазна партія ідейно зв'язана з політичною і культурною програмою П. Куліша).

Перелічимо тут деякі українські газети і журнали, що вида-валися в Австро-Угорщині в другій половині XIX—на початку XX ст. До москвофільських органів преси зазначеного періоду належать газети «Слово» (Львів, 1861—1887), «Новий пролом» (Львів, 1883—1887), «Русская рада» (Коломия, 1871—1893), «Галичанин» (Львів, 1893—1914) та ін., а також журнали «Гали-чанин» (додаток до газети «Слово», 1867—1870), «Наука» (спо-чатку в Коломиї, потім у Львові, 1874—1900), «Господар» (Львів, 1869—1872), «Друг» (Львів, 1874—1877, до липня 1876 року належав до москвофільського напряму, після того редагу-вався І. Франком і був прогресивно-демократичним журналом), «Пролом» (Львів, 1880—1882), «Страхопуд» (сатирично-гумори-стичний журнал, видавався з перервами, спочатку у Відні, потім у Львові в 1863—1905 pp.) та ін.

У той же період народовці видавали газети «Батьківщина» (Львів, 1879—1896), «Діло» (Львів, 1880—1939), «Неділя» - (Львів, 1911—1912) та ін., а також журнали «Вечерниці» (Львів, 1862—1863; ідейно журнал був зв'язаний з «Основою» П. Кулі-ша), «Мета» (Львів, 1863—1866), «Нива» (Львів, 1865), «Прав-да» (видавався з перервами, Львів, 1867—1898), «Зоря» (Львів, 1880—1897), «Зеркало» (гумористично-сатиричний журнал; Львів, видавався з перервами 1882—1909), «Дзвінок» (дитячий журнал, Львів, 1890—1914), «Наша школа» (Львів, 1909--1916) та ін.

Націоналістичні галицькі письменники-декаденти об'єднува-лися навколо Львівського видавництва «Молода муза» (1906— 1909).

Демократична і революційно-демократична галицька преса цього часу безпосередньо зв'язана з ім'ям І. Франка. Це насам-перед такі органи, як журнали «Громадський друг» і його про-довжувачі («Дзвін» та «Молот» — Львів, 1878 p.), «Світ» (Львів, 1881—1882), «Народ» (Львів, 1890—1892; Коломия, 1892—1895), «Житє і слово» (Львів, 1894—1897), «Літературно-науковий вістник» (Львів, 1898—1906; в цей період журнал мав демократичний напрям). В різний час, виходячи з певних кон-кретних, обставин, І. Франко брав активну участь в редагуванні деяких ліберально-буржуазних органів (згадувана вище «Зоря», «Записки Наукового товариства їм. Шевченка», Львів, 1892— 1937) та ін.

У 1891-1893 pp. I. Франко редагував прогресивну коломий-ську газету «Хлібороб».

Протягом цього ж періоду українською мовою виходило в Галичині багато сільськогосподарських