Позитивні герої (або, точніше, персонажі) – це особи, "правильно", з погляду автора, розуміючі існуючі соціальні взаємостосунки і встановлені принципи соціальної моралі; негативні – ті, які виходять із помилкових для автора етичних принципів. Всі "добрі" повні бадьорості, енергії, найбільшого оптимізму і черпають ці позитивні якості з виконання ними соціальних задач, які диктуються суспільним становищем, в яке кожний із них поставлений життям. Серед позитивних персонажів і "бідні" і "багаті": "бідні" – якщо вони відрізняються покірністю і відданістю, "багаті" – якщо вони володіють великодушністю і гуманністю в поєднанні з діловитістю і здоровим глуздом. Виконання того, що автором тлумачиться як соціальний борг кожного, складає для всіх джерело щастя і благополуччя. Негативні персонажі – це перш за все люди, відмінні пожадливістю, що легко переходять невловиму грань, яка відділяє її від злочинності (Сквірс і Ральф Ніклбі). Негативні й ті, що байдужі до оточуючих людей і егоїстичні (такі Грайд, Грегсбері, Сквірс, Хоук, Сноулі). Не дивно, що носіями цих якостей виявлялися перш за все представники корисливого буржуазного суспільства [9, 147].

Зі сказаного очевидно, наскільки Діккенсом володіли представлення філософії утилітаризму. Гаряче борючись з егоїзмом в ім'я людяності, Діккенс в той же час висував в якості основного аргументу міркування інтересу і користі. Але концепція "злих" і "добрих" будувалася на представленнях абстрактного гуманізму. Одним (представникам імущих класів) Діккенс рекомендує гуманність і великодушність як основу "правильної" поведінки, іншим (трудівникам) відданість і терпіння, підкреслюючи при цьому суспільну доцільність і корисність такої поведінки.

У "Ніколасі Ніклбі" зразкові персонажі – гуманні комерсанти брати Чірібл. Це "багаті", якими хотів їх бачити молодий Діккенс, переконаний ще в ту пору в прогресивності буржуазної системи. Він не бачить ще прірву, що відділяє братів Чірібл від їх зрадженого клерка Тіма Лінкінуотера, а тому як Чірібл, так і Тім для нього частина єдиного суспільного організму, і немає перешкод до їх повного взаємного розуміння [9, 148].

Які б сильні не були демократичні симпатії Діккенса, не можна закривати очі й на ту очевидну обставину, що він був і залишався все ж таки сином свого класу. Діккенс довго не міг відмовитися від ілюзій буржуазної демократії, хоча гаряче і щиро прагнув соціальної справедливості. Він невпинно говорить про настійну необхідність полегшити долю бідняка, закликає до боротьби за інтереси всього народу, але, щиро прагнучи високої мети полегшення народної частки, упевнений в тому, що долю народу повинні вирішувати "проінформовані і розумні" людям зверху, а не самі представники народу.

2.3. Художні засоби у романі Ч. Діккенса "Домбі і син"

Новим і важливим періодом в творчості Діккенса стали 40-і рр. Розквіт творчості письменника пов'язаний з часом найвищого підйому чартистського руху в Англії і революційної боротьби в європейських країнах. Заглиблюється реалізм Діккенса. Зі всією силою виявився його талант публіциста і нарисовця. Важливу роль зіграли враження, отримані письменником під час поїздки до Америки, в період його життя у Франції, подорожі по Італії і Швейцарії. "Американські замітки" (1842), "Картини Італії" (1846), цикл "Різдвяних розповідей" (1843-1845), романи "Життя і пригоди Мартіна Чезлвіта" (1844) і "Домбі і син" (1848) – такі основні твори другого періоду творчості Діккенса.

Роман "Домбі і син" Діккенс писав в 1846-1848 рр. Він працював над ним в Англії, Швейцарії, Франції. Він завершував роман весною 1848 р., коли виступи чартистів досягли найбільшої сили. В один із квітневих днів в Лондоні відбувалася могутня демонстрація. Діккенс був її свідком. В розжареній суспільній атмосфері європейського життя 40-х рр. XIX ст. був створений один із кращих творів англійської класичної літератури, що розкривав антигуманну сутність буржуазних відносин [14, 167].

"Торговий дім Домбі і син. Торгівля оптом, уроздріб і на експорт" – така повна назва роману Діккенса. В ньому розказується про сім'ю власника торгової фірми, комерсанта Домбі, про долю його дітей – дочки Флоренс і сина Поля, про смерть його першої дружини і про відхід з дому другої – красуні Едіт. Але це не "сімейний роман", тому що з його сторінок постає сама Англія, представлена множиною осіб і характерів, різноманіттям суперечностей, контрастів, подій. Через сімейні відносини в дому містера Домбі, фірма якого веде торгові справи в Англії і її колоніях, розкривається характер зв'язків і відносин людей в сучасному Діккенсу суспільстві. Тут показаний зв'язок і взаємодія між окремими сторонами і явищами життя, що свідчить про прекрасне знання її автором [14, 168].

Пригадаємо слова російського сучасника Діккенса драматурга А.Н. Островського, що містяться в його замітці про роман "Домбі і син", з яким він познайомився в кінці 40-х рр., працюючи над комедією з життя московського купецтва "Свої люди – порахуємося": "Для того, щоб бути народним письменником, мало однієї любові до батьківщини, – любов дає тільки енергію, відчуття, а змісту не дає; потрібно знати добре свій народ, зійтися з ним міцніше, зріднитися. Найкраща школа для художнього таланту є вивчення своєї народності, а відтворення її в художніх формах – найкращий терен для творчої діяльності".