Нестайко В.З. Загадка старого клоуна: Пригод. роман / Худож. Я.Левич.– К.: Веселка, 1982.– 205 с.: ілюстр.

Нестайко В. Незвичайні пригоди в лісовій школі: Повість-казка / Худож. В.Ширяєв.– К.: Веселка, 1981.– 88 с.: ілюстр.

Нестайко В.З. Неймовірні детективи: Кримін повісті / Худож. А.П.Василенко.– К.: Укр. письм., 1995.– 175 с.: ілюстр.

Нестайко В.З. Казкові пригоди Грайлика: Повість-казка / Худож. В.Ігнатов.– К.: Веселка, 1994.– 222 с., [8] арк. ілюстр.: ілюстр.

Нестайко В.З. Олексій, Веселесик і Жарт-Птиця: Казка / Мал. В.Григор’єва.– К.: Веселка, 1975.– 48 с.: ілюстр.

Нестайко В.З. Пригоди Грицька Половинки: Повість та оповід. / Мал. А.Василенка.– К.: Веселка, 1978.– 183 с.: ілюстр.

Нестайко В.З. Пригоди журавлика: Повість-казки / Худож. А.Василенко.– К.: Веселка, 1986.– 63 с.: ілюстр.

Нестайко В.З. Скринька з секретом, або Таємниці картири номер сім: Повість / Мал. В.Ігнатова.– К.: Веселка, 1987.– 127 с.: ілюстр.

Нестайко В.З. Слідство триває: Драм. детективи / Мал. Є.Семенова.– К.: Веселка, 1989.– 252 с.: ілюстр.

Нестайко В.З. Таємниця Віті Зайчика: Повісті / Худож.А.Василенко.– К.: Веселка, 1986.– 301 с.: ілюстр.

Нестайко В.З. Таємничий голос за спиною: Неймовір. Детективи. Повісті / Худож.Ю.Кособукін.– К.: Молодь, 1990.– 303 с.: ілюстр.

Нестайко В.З. Тореадори з Васюківки: Трилогія про пригоди двох друзів / Передм. Б.Чайковського; Мал. Є.Семенова.– 5-те вид.– К.: Веселка, 2000.– 437 с.: ілюстр. .

Нестайко В.З. Чорлі: Повість-казка / Мал. Т.П.Юрченко– К.: Веселка, 1995.– 32 с.: ілюстр.

Нестайко В.З. Чудеса в гарбузянах: Повість про справжні і разом з тим дивовижні пригоди трьох друзів/ Худож. А.Василенко.– К.: Веселка, 1984.– 159 с.: ілюстр.– (Бібл. сер.).

«В Країні Сонячних Зайчиків»

Повість-казка «В Країні Сонячних Зайчиків», що вийшла у світ в 1959 році, була однією з перших книжок Всеволода Нестайка. Як же народилася ця повість-казка? За словами самого письменника, сонячних зайчиків вигадав, звичайно, не він. Їх вигадав наш далекий пращур, який уперше побачив віддзеркалену сонячну плямку і назвав її сонячним зайчиком. А от відкрити й описати казкову Країну Сонячних Зайчиків пощастило саме Всеволоду Нестайку.

Одного сонячного ранку перед пробудженням В.Нестайку наснилося, що на його носі сидить живий сонячний зайчик і золотим пензликом малює на його щоках ластовиння. Письменник прокинувся і відчув якусь незвичайну радість і йому страшенно закортіло відразу ж сісти за письмовий стіл і розпочати писати про тих лоскотливих сонячних зайчиків. Так і народилася повість-казка «В Країні Сонячних Зайчиків» і одразу стала дуже популярною. Всеволод Нестайко гадав, що більше вже не писатиме про мешканців цієї всесвітньо відомої Країни Сонячних Зайчиків. Але помилився. Років із тридцять тому, під час зустрічі з дітьми в одній із шкіл, до письменника підійшла молода вчителька і розповіла, як вона читає дітям про сонячних зайчиків і що разом вони придумали гру: малюють малюнки до цієї казки, а переможцям конкурсу вручають посвідчення почесних громадян Країни Сонячних Зайчиків.
      Всеволода Нестайка ця розповідь дуже зворушила і він побачив ту вчительку героїнею нової казкової повісті «Незнайомка з Країни Сонячних Зайчиків». Тепер письменнику здавалось, що він точно нізащо вже не писатиме про сонячних зайчиків. Проте Всеволод Зіновійович знову був у школі і раптом одна з дівчаток сказала, що вона ображена на письменника. Адже в його творах головні герої, крім Космо-Натки, — хлопці, а дівчаток він просто не любить. Звичайно ж письменник заперечував. Тоді школярка й попросила написати про дівчинку в якійсь казковій країні. Діватись було нікуди. Після цього й з’явилась на світ ще одна казкова повість «В Країні Місячних Зайчиків», де головною героїнею стала дівчинка Ганнуся, або просто Нуся.

Так протягом чотирьох десятиліть складалася казкова трилогія, яка під загальною назвою «В Країні Сонячних Зайчиків» вийшла у 1994 році. У ній вже протягом чотирьох десятиліть живуть щирі, добрі і хоробрі сонячні зайчики, які борються із паном Мороком, утверджуючи радість і справедливість.

«Тореадори з Васюківки»

Все почалося з того, що якось на початку шістдесятих років минулого століття Всеволод Нестайко поїхав із групою київських письменників і журналістів на полювання. А ввечері до багаття мисливців прибився сільський хлопчик на ймення Ява, дуже самостійний і меткий. А незадовго до цього художник Василь Євдокименко, який проілюстрував чимало книжок Всеволода Нестайка і який постійно жив у місті Острі на Чернігівщині, розповів письменнику історію про двох місцевих хлопців, котрі заблудилися у колгоспній кукурудзі. Вони блукали в ній цілий день, аж поки надвечір у селі не заговорило радіо, на звук якого вони й вибралися із кукурудзяного полону.

Саме в оповіданні «Пригода в кукурудзі» вперше з’явилися на світ Ява Рень і Павлуша Завгородній. Трохи згодом В.Нестайко написав про них ще одне оповідання «Тореадори з Васюківки». Ява і Павлуша були настільки жвавими, так і просилися в нові пригоди, що буквально примусили письменника написати про них цілу повість «Пригоди Робінзона Кукурузо», яка вийшла у 1964 році. Успіх книжки був просто фантастичним і письменник вирішив написати продовження. У 1966 році вийшла друга повість про Яву і Павлушу — «Незнайомець з тринадцятої квартири», а в 1970 — ще одна, «Таємниця трьох невідомих». Разом повісті склали славнозвісну трилогію «Тореадори з Васюківки», яка вперше побачила світ окремим виданням у 1973 році і з того часу постійно перевидається і перекладається багатьма мовами.

Герої трилогії Ява і Павлуша на перший погляд звичайнісінькі бешкетники, але хлопці просто активні, а тому часто