помиляються і потрапляють у кумедні ситуації. Васюківські тореадори завжди мають благородні наміри. Вони, обмірковуючи вчинене, усвідомлюють свої помилки й намагаються більше їх не повторювати, хоча одразу ж із позиції доброго наміру вигадують і знову здійснюють нову «авантюру». Але ж вони ростуть, набираються досвіду, стають іншими, кращими. Вони починають подобатись читачу і стає радісно і весело у їхній компанії, бо читаючи книгу ти непомітно для себе потрапляєш на її сторінки і тобі видається, що все це відбувається з тобою.
Для хлопців виявляється понад усе загальні інтереси. Наприклад, ВХАТ (Васюківський художній академічний театр) вони затіяли, щоб прославити рідну Васюківку. У наших героїв високорозвинене почуття обов’язку. Саме воно примушує Яву і Павлушу пережити стільки заплутаних , цікавих і комічних пригод, аби розшукати власника годинника, який випадково опинився у них. Цілком природним для наших героїв є участь у боротьбі з повінню. Вони не розгубилися. Ява самостійно додумався викликати на допомогу військових, а крім того врятував, ризикуючи життям, фронтові листи загиблого чоловіка баби Мокрини. А хіба не заслуговує на повагу міцна дружба між Явою і Павлушею! А щодо всіх отих гуль, які хлопці набивають на життєвих вибоїнах — то як же без них? Не страшно, що Ява і Павлуша і Ганя — не «круглі» відмінники. Головне, що вони ростуть гарними людьми.
Творчість Всеволода Нестайка привертає увагу не лише читачів, а й ілюстраторів.
Василенко А.П.
Нестайко В. Вибрані твори: В 2 т. Т. 2: П’ятірка з хвостиком.– К.: Веселка, 1990.– 511 с.: ілюстр.
Нестайко В. Неймовірні детективи.– К.: Укр. письм., 1995.– 175 с.: ілюстр.
Нестайко В. Пригоди Грицька Половинки.– К.: Веселка, 1978.– 183 с.: ілюстр.
Нестайко В. Пригоди Журавлика.– К.: Веселка, 1979.– 181 с.: ілюстр.
Нестайко В. Таємниця Віті Зайчика.– К.: Веселка, 1986.– 301 с.: ілюстр.
Нестайко В. Чудеса в гарбузянах.– К.: Веселка, 1984.– 159 с.: ілюстр.
Григор’єв В.
Нестайко В. Олексій, Велесик і жарт-птиця.– К.: Веселка, 1975.– 48 с.: ілюстр.
Ігнатов В.М.
Нестайко В. Казкові пригоди Грайлика.– К.: Веселка, 1987.–127 с.: ілюстр.
Нестайко В. Скринька з секретом або Таємниці квартири номер сім.– К.: Веселка, 1987.– 127 с.: ілюстр.
Кособукін Ю.А.
Нестайко В. Таємничий голос за спиною.– К.: Молодь, 1990.– 303 с.: ілюстр.
Левич Я.Д.
Нестайко В. Загадка старого клоуна.– К.: Веселка, 1982.– 205 с. : ілюстр.
Малаков Г.
Нестайко В. Незвичайні пригоди Робінзона Кукурузо.– К.: Веселка, 1968.– 160 с.: ілюстр.
Семенов Є.В.
Нестайко В. Вибрані твори: В 2 т. Т. 1: Тореадори з Васюківки.– К.: Веселка, 1990.– 495 с.: ілюстр.
Нестайко В. Слідство триває.– К.: Веселка, 1989.– 252 с.: ілюстр.
Ширяєва Н.В.
Нестайко В. В Країні Сонячних Зайчиків.– К.: Довіра, 1994.– 176 с.: ілюстр.
Нестайко В. Незвичайні пригоди в лісовій школі.– К.: Веселка, 1981.– 88 с.: ілюстр.
Юрченко Т.П.
Нестайко В. Чорлі.– К.: Фірма «Чорлі», 1995.– 32 с.: ілюстр
Останні новини
«Тореадорів з Васюківки» перевидала «А-баба-гала-мага».
Улюблений кількома поколіннями читачів дитячий роман «Тореадори з Васюківки» перевидано у новій редакції. 28 травня 2004 року його презентували публіці.
Автор Всеволод Нестайко змінив кінцівку твору та прибрав кілька ідеологічних моментів. Нові пригоди «Тореадорів із Васюківки» побачили світ у видавництві «А-баба-гала-мага». Автор роману Всеволод Нестайко, зізнався, що за 50 років відколи він пише книжки, це перша презентація в його житті. Нове видання має яскраву тверду обкладинку від Владислава Єрка, та ілюстрації Анатолія Василенка. У крамницях книга коштуватиме 20-25грн.
Інтерв’ю з Всеволодом Нестайком—
Казка супроводжує людину все життя. Після колискової — це перший літературний жанр, який вона опановує. Життя без казки важко уявити. Колись Комуністична партія в образі Надії Крупської оголосила казці війну, але, незважаючи на численні заборони, вона вижила.
Не секрет, що українська народна казка є особливою і має свої оригінальні витоки. Проте й класики української літератури теж подарували дітям чимало своїх творів-казок: згадаймо Івана Франка бодай із його «Лисом Микитою» та «Коли ще звірі говорили», Лесю Українку з «Біда навчить» і неперевершеною «Лісовою піснею», яка є справжнім скарбом української літератури. Особисто до мене «Лісова пісня» прийшла дуже рано — коли моїй старшій сестрі подарували її чудове подарункове видання з малюнками Їжакевича. Книжка була надзвичайно гарна, прекрасні ілюстрації були перекладені таким, знаєте, ніби «цигарковим» папером. І я чи не в першому, а може й в другому класі (точно вже не пам’ятаю) прочитав її сам… —
І якими були ваші враження? —
Прекрасні враження. «Лісова пісня» — це ж… (махає рукою), та що там казати! На все життя полюбилася мені Леся Українка, і от бачите, як сталося — згодом я став лауреатом премії імені Лесі Українки. Може тому, що дуже любив її твори. Взагалі-то, казка живе зі мною все життя, ще з далекого дитинства. Пам’ятаю, як колись із моїм двоюрідним братом Толею (його вже нема на цьому світі) малювали королів, принців, принцес і, звичайно ж, темних чаклунів. Адже без злих сил жодна казка не обходиться. Потім вирізали ці фігурки, гралися ними, а вже тоді «сочіняли» свої перші казки.
Ви ж, мабуть, знаєте, що в Радянському Союзі деякий час новорічних ялинок не було. Лише у році їх «розморозив» Павло Постишев. Пам’ятаю, як у будинку вчителя, до якого мене привела мама, вперше в житті побачив новорічне свято. Я був просто зачарований Дідом Морозом. Добре пам’ятаю, як, поклавши на стілець новорічний подарунок, пішов з ним танцювати. Думав, що мама подивиться за подарунком, але коли я повернувся, його вже не було. Мабуть, якийсь старшокласник поцупив. Мій перший у житті новорічний подарунок! Як я плакав… Мама, щоб якось утішити, повела мене до магазину на Хрещатику і купила «гаспарон» —