Скористайтеся пошуком, наприклад Реферат        Грубий пошук Точний пошук
Вхід в абонемент





Ібсен Генріх – драматург

Ібсен Генріх – драматург.

Ібсен (Генріх Ibsen) - знаменитий норвезький драматург, народився в 1828 року в маленькому містечку Скіен, на березі затоки Христиании. Він відбувається з древньої і багатої датської родини судохозяев, що переселилися в Норвегію близько 1720 р. Батько драматурга, Кнуд Ібсен, являв собою діяльну в здорову натуру; мати, - німкеня по походженню, дочка заможного скиенского торговця, - була особою строгої, сухої вдачі і вкрай набожна. У 1836 р. Кнуд Ібсен збанкрутував, і життя багатої, добре поставленої родини, круто змінилася. Колишні друзі і знайомі мало по малу стали віддалятися, пішли плітки, глузування, усякого роду позбавлення.

Людська жорстокість відбилася дуже важко на майбутньому драматургу. І так уже від природи нетовариський і дикий, він тепер став ще більш шукати самоти в озлобився. Учився Ібсен в елементарній школі, де уражав учителів чудовими творами. На 16-м м. довелося Ібсен надійти в учні в аптеку прилеглого містечка Гримштадта, з населенням усього в 800 жит. Ібсен залишив без усякого жалю Скиен; він більше іколи не повертався в рідне місто, де йому в такому ранньому віці довелося довідатися все значення і влада грошей. В аптеці, де він пробув 5 років, юнак нишком мріяв про подальше утворення й одержання докторського диплома. Революційні ідеї 1848 р. знайшли в ньому гарячого прихильника. У першому вірші своєму, захопленій оді, він оспівав угорських патріотів-мучеників. Життя Ібсена в Гримштадте ставала для нього всі більш і більш нестерпної. Він порушив проти себе суспільна думка містечка своїми революційними теоріями, вільнодумством і різкістю. Нарешті Ібсена вирішив кинути аптеку і відправився в Христианию, де йому довелося вести перший час життя повну всяких позбавлень. У Христиании Ібсен познайомився і тісно зблизився з Бьернсоном, що згодом став його запеклим супротивником. Разом з Бьернсоном, Віньї і Боттен-Хансеном, Ібсен заснував у 1851 р. щотижневу газету "Andhrimner", просуществовавшую кілька місяців. Тут Ібсен помістив кілька поем і 3-х актное драматичний сатиричний добуток "Norma". Після припинення журналу, Ібсен познайомився з засновником народного театру в Бергені, Ола-Булем, що надав йому посада режисера і директора цього театру. У Бергені Ібсен пробув 5 років і в 1857 р. переїхав у Христианию, теж на посаду директора театру. Тут він залишався до 1863 р. Женився Ібсен у 1858 р. і був дуже щасливий у шлюбному житті. У 1864 р., після довгих турбот, И. одержав письменницьку пенсію від стортингу і скористався нею, щоб поїхати на південь. Спочатку він оселився у Римі, де жив у повній самоті, потім переїхав у Трієст, потім у Дрезден і Мюнхен, відкіля їздив у Берлін, а також був присутній при відкритті Суэзского каналу. В даний час живе звичайне в Мюнхені. Перша п'єса Ібсена, більш психологічна, чим історична драма "Саtіlіnа", відноситься до 1850 р. У цьому ж році Ібсен домігся того, що була поставлена на сцені його трагедія: "Kamphojen". З тих пір він почав писати п'єсу за п'єсою, сюжети для який брав з історії Середніх століть. "Gildet pa Solhoug", шедшая в Христиании в 1856 р. - перша з драм Ібсена, що мала значний успіх. Потім з'явилися "Fru Inger til Osterraat" (1857), "Harmandene paa Helgeland" (1858), "Kongs Emnerne" (1864). Усі ці п'єси мали великий успіх і були багато разів грані в Бергені, Христиании, Копенгагені, Стокгольмі й у Німеччині. Але написані їм у 1864 р. п'єси "En Broder Nod" і особливо "Kjoerlighedens Komedie", так відновили проти нього його співвітчизників, що И. Був змушений у 1864 р. залишити Норвегію. Подальші його драми "Brand" (1866), "Peer Gynt" (1867), "Kejser og Galiltoer" (1871), "De Unges Forbund" (1872), "Samfundets-Stotter" (1874), "Nora" (1880), після яке він зовсім посварився з Бьернсоном. Потім ще Ібсен написав: "Hedda Gabler", "Rosmersholm" і "Будівельник Сольнес". Вірша Ібсена зібрані в книжку "Digte:" (1871). М. В. П'єси Ібсена стали відомі в Європі порівняно недавно, але слава цього письменника виросла з поразительною швидкістю, і в останні роки критики, говорячи про вершини сучасної літератури, згадують норвезького драматурга поруч з іменами Толстого і Зола. Одночасно, однак, з фанатич. шанувальниками, у нього є настільки ж завзяті супротивники, що вважають його успіх явищем хворобливим. Славу створили йому не історичні п'єси, написані по древнескандинавским сагах (краща з них "Воїни Гельголанда"), а комедії і драми із сучасного життя. Вирішальним моментом у діяльності И. є 1865 рік, коли він, у перший раз залишивши Норвегію, надіслав туди з Італії драматичну поему "Бранд". По настрою й основній ідеї сучасні п'єси И. поділяються на двох категорії: тенденційно викривальні комедії і психологічні драми. У своїх комедіях И. є фанатичним захисником цільної, самодостатньої особистості і лютим ворогом тих форм життя, що, по думці художників, знеособлюють, нівелюють сучасних людей - родини, заснованої на романічній неправді, суспільства, держави, і, глав. образом, демократії - тиранії більшості. Загалом фабула всіх цих п'єс та сама: яка-небудь цільна особистість, чи герой героїня, вступає у боротьбу із суспільством через ідеал правди. Чим ця особистість самобитніше і сильніше, тим ожесточеннее її боротьба з безвільністю і моральним незначністю людей. Зрештою особистість залишається самотньої, покинутої,


Сторінки: 1 2 3