Син Кіра ІІ Камбіз в 525 р. завоював Єгипет, через декілька років він був убитий за загадкових обставин.

Жрець Гаумата здійснив заколот, вбивши і брата Камбіза Бардію, після чого він узурпував трон.

Однак царюванні й життя Гаумати передчасно обірвали змовники з числа перської знаті. До семи змовників, які знищили Гаумату, належав і Дарій І. Він і став перським царем. Однак проти нього повстали майже всі завойовані персами країни. Впродовж двох років Дарій І у кровопролитних битвах відновив державну єдність перської імперії.

Дарій І здійснив ряд важливих реформ, покликаних ще більше централізувати її. Він почав з реорганізації і уніфікації системи управління провінціями. Територія імперії була поділена на два десятки адміністративно-податкових округів-сатрапій, причому так, що часто кордони сатрапій збігалися з кордонами підвладних персам країн. Сатрапи займалися здебільшого суто цивільними справами, контролювали місцевих чиновників, їм дозволялося чеканити срібну мунету. Армія в державі підпорядковувалася безпосередньо царю й жодною мірою не залежала від сатрапів.

Королівські дороги були важливою ознакою величного управління. Через кожні 12 чи 13 миль там було місце з кіньми, іноді і готель. Тоді як звичайний мандрівник міг подолати відстань між Ефесом до Суз за 90 днів, великий чиновник міг ймовірно зробити це за тиждень.

Розділ 5.

Греки і Егейські землі у Ранній час.

Хоча здебільшого ми ототожнюємо місця проживання греків з сучасною Егейською Грецією, європейським побережжям на північ від Егейського моря і берегами Східної Малої Азії, слід пам'ятати, що грецька колонізація була настільки потужною, що їхні міста були фактично навколо всього Середземного моря. Грецький народ займає особливе місце в історії, в силу здобутків своєї цивілізації.

Історія трьох великих міст – Трої, Кноссу і Мікен – складає найважливішу частину історії Егеїди в третіх і другому тисячоліттях, від приблизно 3000 р. до н. е. до 1200 р. до н. е. Після цього періоду жодне з цих міст вже перестало існувати.

Кносс був центром крітської цивілізації, що був найбільшим містом у ІІ тис. до н. е. на о. Кріт. Археологічні розкопки повідомляють нам про блискучу культуру так званої зрілості, або Раннього Палацового періоду на Кріті ( 2000 – 1600 рр. до н. е. ). Особливо вражаючим був палац у Кноссі, що був великим і комплексним. Саме цей палац є джерелом легенди про лабіринт, Мінотавра і Аріадну.

У XVIII ст. до н. е. крітяни розробили нову писемність, що була вдосконалена, порівняно з попередньою. Це була система так званої лінійної писемності, при якому кожен знак відображав певний склад. Цю ранню складову писемність назвали "Лінійним письмом А"

Найбільшого розквіту Кріт досягає в 1600 – 1400 рр. до н. е. в "Пізній Палацовий період", коли на Кріті за легендами, керувала династія Міносів.

Розвиток крітської цивілізації близько 1400 р. до н. е. був раптово припинений. Однією з причин називають величезний землетрус. З іншого боку розкопки свідчать, що в Кноссі, Месті, Агіа-Тріаді, Гурнії, Маллії, Закрі і на Моклі палаци і поселення були зруйновані і спалені. Це свідчить про якийсь зовнішній напад. Питання про те, хто зруйневав крітську державу, залишається невирішеним і на сьогоднішній день.

Найбільш вірогідною видається теорія, що крітська могітність в кінці XV – на початку XIV ст. до н. е. була зруйнована племенами ахейців, які переселилися з Пелопонесу.

"Гомерівський епос", що виник десь на території Сходу Малої Азії в період 850 – 750 р. до н. е., складає понад 26 тисяч віршованих рядків. Головні поєми "Одіссея" і "Ілліада", авторство яких приписується Гомеру, є головним джерелом для вивчення так званого періоду "Гомерівської Греції" ХІ – ІХ ст. до н. е.

На початку ХІІ ст. фактично була зруйнована ахейська цивілізація. Старі торговельні шляхи занепали. Речей експорту фактично не було, господарство було натуральним, багатство знаті оцінюється в худобі. Торгівля була примітивною і мінливою. Торгували також військовою здобиччю. Всі міста материкової Греції в "Гомерівський період" були розташовані від берега моря на декілька миль вглиб, так як населення боялося фінікійських піратів. Роди об'єднувалися у фратії – а ті – у філи (племена). Філами керували базилеї – найбільш впливові з родової знаті.

Це було закрите суспільство, де не було умов для розвитку особистих здібностей окремого чоловіка як індивідуума.

Розділ 6.

Новий Час Греції; 800 – 500 рр. до н. е.

Починаючи з VIII ст. до н. е. греки зробили потужний крок уперед у своєму розвитку, поступово виходячи на перші ролі в історії Стародавнього Світу. Ймовірно, ще перед 800 р. до н. е. греки усвідомили себе як народ, що відрізняється від інших, вони знали, що деякі люди є греками, а інші не були. Це відчуття частково лежало і на факті, що діалекти грецької були взаємно зрозумілими громадянам різних полісів. Поряд з єдністю крові і мови була єдність релігії. Греки всіх полісів поклонялися фактично одним і тим самим богам.

Важливим досягненням було створення нової писемності, що була абетковою і набагато легшою для сприйняття і ефективнішою у використанні, ніж попередні види писемності. Нова писемність була доступною загальній масі людей, на відміну від клинопису, яким могли користуватися лише дуже навчені люди, так як він був надто