Я знайшов, знайшов!

Що? Вічну жизнь.

Це моря шовк

І сонця бризь.

Так держись завіту,

Вічная душе,

Хоч ніч без привіту

І день пече.

Далі від кагалу,

Від змагань загалу, —

До всіх мет мети

Лети, лети...

(Переклад М. Лукаша)

Своєю творчістю Рембо обґрунтував можливість "тем-ної", сугестивної поезії, яка не розмірковує і не описує, не пояснює і не аналізує, але, як магічна сила, безносередньо викликає до життя ті чи інші образи, почута настрої. Для виконання "призначення лірики" на допомогу їй, на думку митця, мають прийти музична стихія, нестримні враження, дивні фантасмагорії (маячні видіння), незвичний зв'язок між образами та картинами тощо. Внаслідок цього і виникає ефект "затемнення тексту", який вимагає від читача інтуїтивно йому довіритися, віддатися на волю швидкоплинної фантазії автора.

Ліричний герой А. Рембо, на відміну від героя віршів Верлена, не такий чутливий і замріяний, його енергія духу проривається в іншу, підсвідому реальність, де все отримує більш яскравий колір, емоційну виразність і суттєвий, символічний зміст. Замість мерехтливих, не-ясних обрисів поет вдається то до кольорових контрастів, то до ритмічних дисонансів, то поєднує силою своєї уяви, на перший погляд, несумісні образи і в такий спосіб висловлює себе, свої прагнення і відчуття. Письменник вва-жав, що поезія завжди "повинна йти вперед, до незвіда-них висот і невідкритих глибин, і якщо попереду вічне життя або навіть страшна прірва, все одно є сенс зазир-нути по той бік всесвіту". Мандрівна муза поета, яка ніко-ли не зупинялась у пошуках невідомого, поки була жива, відкрила нові обрії для французького символізму.

"П'ЯНИЙ КОРАБЕЛЬ" (1869- 1871)

Цей вірш Рембо написав у 15-річному віці, але повер-нувся до нього через два роки, виправив деякі рядки й відправив Верденові в Париж. Прочитавши твір, той заз-начив, що в ньому є те, "чим повинна збагатитися" сучас-на й майбутня поезія. Дійсно, "П'яний корабель" став новаторським явищем для тогочасної французької літера-тури. Тому він має безліч інтерпретацій, викликаючи різні асоціації у читачів. Одні бачать у вірші бунт проти сірої буденності, інші - аналогію з подіями Паризької кому-ни, дехто утверджує думку, що автор передбачив тут свою долю, а є й такі, хто вбачає у творі філософсько-естетичну концепцію поета, його ставлення до мистецтва й життя. "П'яний корабель" — незвичайний і багатозначний вірш, який кожне покоління трактує по-своєму.

Символісти порушували межу між об'єктивним і суб'єктивним, але у творі Рембо відбувається повне й органічне злиття цих двох сфер. Мандри корабля, який втратив керування й носиться безмежним океаном, асоціюються не тільки з можливими реальними подіями, а передусім з блуканнями і пориваннями ліричного героя в просторах духу, життя, поезії.

Деякі дослідники називають "П'яний корабель" поемою. Як жанр поема поєднує в собі елементи лірики, епосу й драми, синтезуючи їх характерні прийоми та засоби, що наявні у творі. Композиція складається з таких частин: загибель команди й втрата керування кораблем - зав'яз-ка, уявні мандри ліричного героя в морській стихії -— роз-виток дії, зіткнення піднесеної фантазії з буденною реаль-ністю — кульмінація, відмова ліричного героя від прагматичного життя — розв'язка. "П'яний корабель" наскрізь пройнятий напруженим драматизмом, тут усе відбувається на межі життя й смерті, надії та безнадії, злету й падіння. Вирізняються два види конфліктів: зовнішній — зіткнення ліричного героя зі стихією, а також з буденністю; внутріш-ній — боротьба в душі ліричного героя за своє духовне "про-будження", свій особистий незалежний світ, свої мрії. Од-нак автор настільки концентрує час і події у творі, поєднав-ши минуле, сучасне й майбутнє в суб'єктивному просторі, що "П'яний корабель" сприймається як вірш, написаний на одному подиху. Незважаючи на розмаїття поданих картин, він не втрачає цілісності ліричного настрою, в якому одна мить спогадів і мрій вміщує цілу вічність.

Головна тема вірша — мандри душі особистості у світі своєї уяви та в житті. Твір починається з мотиву пробуд-ження ліричного героя: "Я вирушив туди, куди хотів давно"; "моє пробудження благословили шквали"; "ко-лись глухий, ...я за водою плив". Образ корабля, який нарешті позбавився ланцюгів, символічно відображує потяг ліричного героя до пошуку іншого, відмінного від звичайного, світу, а також до себе — теж іншого, вільно-го у своїй фантазії, думках, мріях.

Ліричний герой вирушає у далеке плавання. Плин його вражень, почуттів, асоціацій народжує дивовижні картини стихії:

Я блискавицями роздерте небо знаю,

Прибої, течії, смеркання голубі,

Світанки, збуджені, мов голубині зграї,

І те, що може лиш примаритись тобі.

(Переклад Вс. Ткаченка)

Перед очима читачів виникають і льодовики, і "ги-дотні обмілі", і "співочі риби", і "розлючені вали в звіриній істерії", і "вквітчана піна". Перенасиченість контрастни-ми образами допомагає авторові відобразити складність і багатогранність життя, яким живе душа ліричного ге-роя. Його не лякають шторми й шквали, він ладен заги-нути, але не відступитися від пошуків таємного змісту буття. Він мріє знайти у стихії життєвих негараздів і власних почуттів прадавню Європу та незнані острови, куди треба показати шлях іншим.

Вірш символічно називається "П'яний корабель". У творі неодноразово звучить мотив сп'яніння. З одного боку, це забуття нудної буденності, сірого й нецікавого життя, а з іншого — відчуття припливу нестримної фан-тазії та енергії. Ліричного героя п'янить розмаїття його , почуттів, небачені глибини, які несподівано відкрилися йому в його душі та в іншому, тільки йому відомому, вимірі всесвіту. Він закоханий у стихію, відчуває повне злиття з нею, а вона, у свою чергу, викликає в ньому поетичне натхнення, пробуджує творчі сили, невідомі пересічному