Образ України стає метою життєвої дороги. Він супроводжує ліричного героя по світах, повертає спогадами в минуле, він зримо чи натяками завжди присутній в тексті. Автор, щоб зворушити думки читача, викликати в його уяві певні спогади, враження, пов’язані зі значенням мотивуючого апелятива, використовує асоціоніми. Найбільш поширеними є Земля, Зоря, Вона, Ладо, Сольвейг, Дружина; Муж, Полковник, Вождь; Вічне Місто, Колізей, вони розширюють контексти твору, вказують на певну подію, місце, образ. Завдяки цьому поет спонукає читача до роздумів, до пошуку істини. Асоціоніми в залежності від свого внутрішнього змісту і контексту є своєрідними філософськими узагальненнями.

Для відтворення національного звучання, надання поезіям емоційності, урочистості автор вживає архаїзми, як-от: одлякс, врун, зваг, дуче, штиб, забрідь, шелом’яним, чванливий, рече. В суцільній поетичній тканині виділяються складні слова, які надають поезіям неповторного звучання, мелодійності, наприклад: срібноризі, сріблястопінній, світлолиций, зловорожі, днедавнім, гостротіл, сухозлото, благовість. Мовно-стилістичне багатство поезій Кравціва бере витоки з давньоукраїнських джерел й органічно переплітається з традиційною поетичною лексикою, відтворюючи всю повноту милозвучності і багатство поетичного вираження української мови.

Поетика Б. Кравціва – це вияв національного характеру, менталітету, світосприйняття. Світ його думок, вражень, асоціацій іде не від оточуючої реальності, зовнішнього впливу, а від внутрішньої потреби сповіді, сповіді українця, сповіді поета-емігранта. Тому й поезія наповнена динамізмом й експресивністю думки, асоціативністю вислову, метафоричністю мови, а якщо до цього додати ще й майстерність версифікації, то можна говорити про мистецькі твори, красиво оформлені й поетично наповнені. Поет зумів доказати своєю поезією органічну єдність краси і слова. Краси як високої мистецької категорії, як сутності людського буття, і слова, як національної ідентичності, національного багатства. І ця єдність для Богдана Кравціва – Поезія.

1. Ільницький М. На перехрестях віку // Над рікою часу: Західноукраїнська поезія 20-30 рр. – Харків: Фоліо. – 1999 – с. 5-23.

2. Кравців Б. Поезії. – Львів: УПІ ім. Івана Федорова; Фенікс ЛТД, 1993 – с. 120-146.

3. Літературознавчий словник-довідник / за ред. Р.Т. Гром’як,

Ю.І. Ковалів та ін. – Київ: ВЦ “Академія”, 1997.

4. Пеленський Є.Ю. Сучасне західноукраїнське письменство: Огляд за 1930-1935 рр. – Львів, 1935.

5. Рильський М. Зібрання творів у 20 т. – Т.1. – Київ: Наукова думка, 1983.

6. Салига Т. З Євшаном крізь долю // Кравців Б. Поезії. – Львів, Фенікс ЛТД, 1993. – с. 5-31.

7. Слабошпицький М. Колекціонер (Богдан Кравців) // Київ. – 2005. №12. – с. 94-98.