людини», хоча і став головним чином в останні 10 років свого життя загальновизнаним придворним поетом. Меценат ввів Горація в круг наближених Серпня. Потрапивши в оточення прінцепса, поет зберігає властиву йому обачність, не намагається виділитися, у всьому проявляє врівноваженість. До програми соціальних і тематичних реформ, що проводяться Серпнем, Горацій віднісся з належною увагою, не опускаючись, проте, до рівня придворного лестивця. Їм рухало не стільки відчуття згоди з ідеологією прінципата, скільки відчуття подяки за довгожданий мир, відновлений Серпнем в Італії, ціле сторіччя, що ціле сторіччя стрясається цивільними усобицями. Що стосується дружби Горація з Меценатом, то вона продовжувалася до самої смерті останнього. Меценат помер у вересні 8 року до н.е., 27 листопаду того ж року вмирає, ненамного переживши свого друга і покровителя, Горацій. Так виконався прогноз поета, що він помре незабаром після смерті Мецената.
Творчість Горація
3.1 Літературна спадщина
Як ми бачимо, життя Горація не рясніє значними подіями; проте, вона не втрачає для нас своєї привабливості. Адже жоден античний автор не розповів про себе так щиро і довірчо, як це зробив в своїх віршах Горацій, що відкрив самі різні сторони своєї душі і показав самі різні сторони свого повсякденного життя, причому з такою природністю, добродушністю і щиросердям, що читач мимовільно починає відчувати себе як би довіреною особою поета. Горація багато читали не тільки в давнину, але і в новий час, тому до нас дійшли всі його твори: збірка віршів «Ямби», або «Еподи», дві книги сатир («Бесіди»), чотири книги ліричних віршів, відомих під назвою «Оди», ювілейний гімн «Пісня сторіччя» і дві книги послань.
3.2 Критика життя через «Еподи
Після виходу у світ першої книги «Сатир» Горацій опублікував «Еподи», збірка з 17 віршів, які він написав одночасно з сатирами. «Еподи» по-грецьки «приспіви». Назва «Еподи» була дана збірці граматиками і указує форму двустіший, де короткий вірш слідує за довгим, сам Горацій назвав ці вірші «ямбами». Зразком для них послужили ямби грецького поета Архилоха, що жив в першій половині VII століття до н.е. Вельми примітно, що Горацій з самого початку свого творчого шляху бере за зразок старогрецьку класику, а не поезію александрійцев, як того вимагала літературна мода. У більшій частині етюдів поет продовжує традиції неотеріков: якнайбільше тут п'єс, що містять нищівну лайку, насмішку, навіть непристойності; але можна помітити і відмінність: у етюдах Горацій нерідко піддає критиці не тільки певну особу, якій адресована п'єса, але і суспільні явища, що стоять за цією особою. Так епод 4 виконаний злість проти якоїсь людини, колишнього раба, що добився високого і почесного положення в суспільстві:
Ворожнеча така ж, як у вовка з вівцями,
І мені з тобою випала.
Бичами бік твоєї весь пропалений іспанськими,
А гомілки – залозами.
Ходи ти, скільки хочеш, гордий грошима,
Багатством свій не приховаєш рід!
Нападки Горація обернуті тут не стільки на певне обличчя, скільки на всю соціальну категорію колишніх рабів, завдяки своєму багатству пролізаючих у вищі круги суспільства. Всі еподи, як правило, дуже динамічно, вони звернені до самої дійсності, форма їх наближається до драматичної і нагадує міма.
Сатиричний жанр
4.1 Характер сатир
Не менше ніж еподи для творчості Горація 40-30-х років характерні сатири. На перший погляд здається дивним, що Горацій, людина низького походження, до того ж з «підмоченою» репутацією, повернувшися після амністії до Риму і зіткнувшися там з потребою, з багатьох літературних жанрів вважала за краще саме сатиру, якнайменше відповідну для людини в його положенні. Адже він чудово усвідомлював, що скільки він ні модифікувала сатиру, повністю витравити з неї елемент критики і полеміки неможливо, інакше жанру загрожувало б повне переродження. У цьому жанрі Горацій продовжує традиції Луцилія, але вносить в нього істотні зміни, оновлені іншим сприйняттям багатої культурної спадщини, а також новими рисами суспільного і ідеологічного життя Риму. Політичний режим, пов'язаний з переходом від республіки до імперії, не допускав вже ні різких випадів, ні виступів проти державних інститутів.. іншою стала і суспільна свідомість римлян; зростання індивідуалізму і партікулярізма сприяло розповсюдженню епікурейськх поглядів, іноді у вульгарізованной формі; оп припускав підвищення інтересу до окремої особи, до круга відчуттів і настроїв приватної людини. Навіть зовні Горациева сатира не могла бути схожа на сатиру Луїцилія, оскільки до цього часу і лексика і стилістика латинської мови досягли великої досконалості. Латинська поезія придбала отточенность, витонченість, збагатила риторичним прийомами. Всі ці зміни визначили характер сатир Горація. Поет називає свої нові твори «Бесіди», указуючи цим на їх зв'язок з грецьким діатрібой, імпровізованою усною бесідою на моральну тему, яка наповнена порівняннями, сентенцією, прикладами з життя, притчами, що ілюструють те або інше положення.
4.2 Сатира для Горація
Приблизно половина сатир Горація носить філософський характер. Поета займає проблема особистого щастя у зв'язку з новими соціальними умовами і в обстановці індивідуалізму, що росте. Дружба з Меценатом, зміцнення свого положення допомагають йому визначити власне місце в суспільстві і знайти шлях до рішення цієї проблеми. Він вважає особливо важливим показати помилки і помилки людей, що нехтують можливістю піти по дорозі який він намацав. Поет не нав'язує свій позитивний ідеал, який, мабуть, складається в роки створення сатир, але він вже достатньо виразно представляє, як не треба жити. Позиція Горація, що вважає, що приклади чужих вад утримують людей від помилок, відповідала думкам і особистим схильностям Октавіана, вважаючого, що сильна імператорська