В аналізованих текстах периферію становлять інші ре презенти. Матеріал нашого дослідження показав, що всі лексеми означеної групи, що представляють концепт “сміх” доцільно розглядати у формі поля, окремі фрагменти якого утворюють своєрідні семантичні пласти.

І. Перший пласт становлять такі утворення:

- іменники: смішки, смішок, сміхотня, сміховина, сміхота, сміховинність, сміха, сміхотун, смішко, сміхун, сміюн, сміхованець, посмішка, усміх, усмішка, пересмішник;

- прикметники: смішний, сміховинний;

- прислівники: смішно, сміховинно;

- дієслова: сміятися, засміятися, розсміятися;

II. Другий пласт периферії утворюють слова, що найменшою мірою виявляють сему “сміх”:

іменники: веселун, жартун, жартівник, весельчак, гумор, насмішка; до цієї групи відносимо і лексеми з іншим коренем, у яких сема “сміх” є домінантна і які найчастіше є стилістично маркованими: регіт, регітня, реготня, гоготання, гиготіння, іржання;

прикметники: кумедний, комічний, курйозний, анекдотичний, забавний, потішний;

прислівники: кумедно, комічно, забавно, потішно, курйозно;

дієслова: висміяти, підсміюватися, досміятися, насміятися; іржати [39,642].

Контрольна сема у деяких з названих слів виявляється лише в контексті.

Семантика лексеми “сміх” підсилюється при поєднанні цього слова з різними частинами мови. Врахування багатовалентності цієї лексеми, тобто здатності сполучатися з іншими словами, що дає змогу в досліджуваних текстах глибше, різносторонніше характеризувати особу чи предмет. Оскільки лексеми на позначення сміху часто виступають як синоніми, доцільно розглядати їх у контексті синонімічних рядів.

Перша група слів репрезентує ознаки вираження фізіологічних властивостей, що залежать від тембру голосу, сили звучання, часу тривання. Здебільшого в тексті вони вживаються у конкретному прямому значенні, не виражаючи приховані почуття (іронію, сарказм).

Сміх - дзвінкий, голосний, сильний гучний, громовий;

(фізіологічна - безперервний, довгий, нормальний, звичайний;

властивість) - разючий, глухий, грубий, приглушений,

негарний, ненормальний;

- тихий, короткий, тоненький, тонкий,

мелодійний.

Порівняймо у текстах:

Але тут Білинкевичу сяйнула рятівна думка і він почав щось шукати по всіх кишенях. Усі голосно засміялися, побачивши вираз Білинкевича, коли той тримав незвичайну річ [1,17].

Я згадав, як вона сміялася тоненьким голосочком і називала наших викладачів “старичками”, навіть тридцяти – сорокарічних [1, 23].

Може морально спустошений письменник не здатен розрізнити, де йому слід нормально сміятися, а де писати [2,112].

Іноді, щоправда, чийсь тривожний сон може прорізати картинка – блискавка про лагідного лінивого мамонта, якого сідлає верхи дитина – обоє довго сміються [35,44].

Змістова структура концепту “сміх” містить і культурно-ціннісну ознаку, що виникає під впливом первинного асоціативного зв’язку з концептами “щастя”, “світло”, “добро”.

Такі поняття вживаються часто у переносному значенні, здебільшого розкривають психологічний стан людини, яка сміється (веселий, радісний), настрій особи (бадьорий, життєрадісний), духовно-етичні цінності. Іноді – це деструктивні репрезентанти на позначення негативних емоцій та відчуттів.

Сміх, що репрезентує позитивні почуття:

бадьорий, веселий, добрий, довгожданий, добродушний, дружній, життєрадісний, задушевний, заохочувальний, звичайний, здоровий, корисний, легкий, невимушений, приємний, радісний, сонячний, теплий, чистий, чудний.

Сміх, що репрезентує негативні емоції:

Безперервний, бурхливий вбивчий, вимушений, в’їдливий, гострий, дикий, дурний, єхидний, загрозливий, злий, ідіотський, іронічний, істеричний, корисливий, лихий, надоїдливий, небажаний, невеселий, негарний, недобрий, недоречний, неприємний, нещирий, образливий, презирливий, противний, саркастичний, сатиричний, страшний, удаваний, хитрий, чужий.

Саме синонімічні ряди (у даному випадку – прикметникові) якнайповніше сприяють розкриттю семантики концепту “сміх”, свідчать про широку репрезентацію цього концепту у художньому тексті, проте прикметники–синоніми виражають, по суті, зовнішній вияв сміху.

Важливою є інша сторона – сам процес сміху і відповідно групи дієслів, що позначають паравербальні дії, пов’язані з різними способами реалізації сміху. Так, можна виділити два аспекти паравербальних дій – фізичний і психосеміотичний. Фізичний – пов’язаний із певною конфігурацією губ, психосеміотичний – передає емоційно-психічне ставлення мовця до певного суб’єкта чи об’єкта, однак обидва складника постійно поєднуються між собою.

Як свідчить проведений аналіз семантики дієслів на позначення сміху у досліджуваних текстах лексемою із найбільш загальним значенням паравербальної дії сміху є домінанта “сміятися”, що об’єднує дієслова шкіритися, зубоскалити, кихкати, цигикати, хихикат, хіхікати, хехекати, підшикувати, пирскати, порскати, реготати, реготатися, вирегочуватися, гиготати, гиготіти, гоготати, гоготіти, хихотати, хихотіти, іржати, заливатися; засміятися, розсміятися, гигикнути, хихикнути, хіхікнути, хихикнути, пирскнути, порснути, зареготати, зареготатися, розреготатися, розреготітися, гогонути, хихонути, заіржати [39,642].

Спільний семантичний компонент для всіх дієслів на позначення сміху означає процес видавання переривчастих горлових звуків, які виникають унаслідок коротких видихальних рухів та виявлення певних почуттів або ставлення до кого-, чого-небудь [8,68].

У дієсловах “реготати”, “гиготати”, “хихотати”, “іржати”, “заливатися”, “порскати” та похідних спільнокореневих словах вияв дії передбачає особливий стан суб’єкта, а саме втрату самоконтролю, про що свідчить тлумачення дієслів за допомогою поняття “нестримно”.

Порівняймо:

Вони тільки віршами говорять, - захихотів Білинкович [35,101].

Можливо, це регоче із марнотності будь-яких пасіонарних зусиль великий закон забуття? [35,109].

Бородатий щось хотів прочитати напам’ять, але ніц не пам’ятав, страшенно реготався, мало не падав зо сміху, аж цигикати почав [1,92].

На позначення тихого сміху вживаються дієслова “гигикати”, “хихикати”, “хехекати”, “підхикувати”, “кихкати”. Тобто суб’єкт повністю контролює свої дії, намагається злегка видавати своєрідні звуки. Для семантики дієслів цієї групи характерні стриманість, рівновага, високий ступінь самоконтролю. Також дієслова на позначення тихого сміху передають інформацію, яка репрезентує одну з особливостей звука - висоту (гигикати / хихикати/ хіхікати – дії суб’єкта з тонким голосом).

Щодо фізичних ознак дії сміху, то в аналізі мовних одиниць можна виділити і категорію часу: «тривала дія» чи «коротривала», «дискретна дія» чи «недискретна»: шкіритися , зубоскалити, заливатися, пирскати, порскати. Наприклад:

В мене син уже дорослий, в армії служить, «зволите мати дорослого сина ?», питався і ще більше