20

листя та шкіри», «запах меленого тютюну з опієм та цукром»[32, с.232].

Звукова сфера не залишилась поза увагою автора. По-перше, в поезії в прозі відчуття запаху порівнюється з тим впливом, що спричинює музика на слухача, а ще ліричний герой говорить про те, що він, «чує» у волоссі коханої – «гавань меланхолійних пісень»[32, с. 232]. Сплав чуттєвих та слухових поетичних абстракцій доповнюється колористичними додатками: «морський простір, проникливо синій та глибокий», «нескінченна блакить тропіків», «кучері тяжкі та чорні»[32, с.232]. Для втілення ключової ідеї твору Ш. Бодлер в поезії в прозі застосовує низку засобів нової поетичної техніки, як-от символ, сугестію, імпресіоністичні засоби, що підкреслює ліричність цього жанру.

Для піднесення семантико-емоційної сторони поезії в прозі Бодлер застосовує ритмомелодійні компоненти. Кожен абзац мініатюри виражає нове враження від волосся коханої і має смислово-інтонаційно завершену форму, що створює враження закінченої конструкції. Що ж до стилістичних фігур які використовує Бодлер для досягнення ритмомелодійного ефекту, то серед них слід відзначити: синтаксичний паралелізм «Дозволь мені довго-довго вдихати запах твого волосся», анафора «в океані твого волосся», «в ласкавості твого волосся», «в багатті твого волосся», риторичні окличні конструкції « Якщо б ти могла збагнути, все що я бачу! Все, що я відчуваю! Все, що мені вчувається в твоєму волоссі!»[32, с. 232].

Загалом ліричне начало поезії в прозі Ш. Бодлера «Волосся твоє – пів світу» зумовлене самою тематикою мініатюри, яка втілюється лексико-семантичними засобами поетичного мовлення, серед яких вирізняємо образну метафоричність, символіку, сугестію, емоційну інтонаційність, ритмомелодійну техніку.

До жанру поезії в прозі В. Стефаник звертається на початку своєї творчої біографії. Знайомство українського письменника з поетичним доробком

21

Бодлера дослідники відносять до його періоду перебування в Кракові. Швидше за все Стефаник був знайомий з його польськими перекладами, серед яких, імовірно, могли б бути і поезії в прозі, але на вираження своїх творчих потуг саме в цьому жанрі українського митця надихає творчість С. Пшибишевського. Невід’ємною рисою поезій у прозі В. Стефаника стає глибока ліричність, яка знаходить відображення в тематиці, в структурно- композиційному аспекті, засобах художнього увиразнення. Стефанівські поезії в прозі можна поділити на дві групи: сповідально-біографічні та рефлективно-медитативні.

Особливо виразно проступає ліричність у поезіях у прозі інтимно-чуттєвого характеру, а саме в мініатюрі «Раненько чесала волосся».

Символіка жіночого волосся провокує низку культурологічних асоціацій з фольклорними джерелами, адже в українських піснях, прислів’ях, ворожіннях можна знайти багато прикладів застосування саме цього атрибуту. Поезія в прозі структурується на дві частини: перша – експонується описовими елементами сценічного зображення дівчини, що розчісує волосся, та горіха за вікном, який символізує образ коханого. В другій частині відтворюється внутрішня напруга закоханої дівчини та байдужість природи в образі горіха. Образ горіха має багатопланову символіку, оскільки асоціюється з парубком за фольклорними конотаціями. Емоційна напруга підтримується засобами поетичного мовлення, серед яких особлива метафорика, що отримує забарвлення контекстуального неологізму, проміння «протискається, спадає», пасма волосся «як хвилі, спадаючи, вижолобили собі дорогу і підмивали тепер дальше шию»[14, с.242]. До засобів художньої виразності слід зарахувати також порівняння «волосся, як тонкі срібні ниточки», «спадало, як водопад золотих хвиль»[14,с.242], іронію, що вкладається в фразу горіха «Чешися, дурна, він тебе любить!»[14, с.242], діалектизми « помалійше, все помалійше водила гребенем», «що я не гідна, бо-м далася на підмову», риторичні запитання «Чи ти, листе, шепчеш, що він

22

мене вже не любить?»[14, с.242]. Розмаїття тропів та стилістичних фігур відіграє специфічно-емоційну функцію у композиційній картині мініатюри, означує особливість модерного стилю Василя Стефаника. Отже, відтворення образу закоханої дівчини у поезії в прозі В. Стефаника досягається низкою специфічних засобів, серед яких – звернення до народнопоетичної символіки, стилістично-композиційна своєрідність та засоби ритмомелодики, що увиразнюють ліричність мініатюру.

Висновок

Виникнення модернізму в літературі спричинило появу різних жанрів. Хоча письменники-модерністи зазнавали репресій з боку влади і не лише влади, вони боролися щоб донести свої шедеври до сьогодення. Разом з модернізмом прийшли й інші течії. Модернізм це не лише термін, що позначає певний напрям у художній літературі. У загальному культурному контексті воно набуло сили стрижневого поняття, що фіксує докорінні зміни в мистецтві, філософії і ширше – у світорозумінні людини ХХ століття. Щодо поезії в прозі, то чіткого визначення щодо цього жанру досі не існує. Так, з появою модернізму в українській літературі, визначальними рисами якого стають новизна і антитрадиціалізм пов’язане і виникнення в українській літературі поезій в прозі. Модернізм свідомо затверджує змістове значення усіх елементів форми. Основою змісту стає модерністська художня суб’єктивність. Жанрова структура модерністської літератури стає більш рухома. Однією з основних жанрових ознак залишається зображення незвичайної події. Таємниця, яка лежить в основі оповіді, розглядається як своєрідний культ трагікомічної гри. Найважливіші риси, що характерні для творчості Василя Стефаника – це увага до власне естетичних художніх вартостей, а не до суспільних потреб, рішуча вимога незаангажованості мистецтва, звільнення його від служіння поза естетичним потребам, а відтак – і ствердження права митця творити за законами краси й художньої довершеності. Не можна не погодитися з тими дослідниками української літератури кінця ХІХ – початку ХХ століття, які вважають що саме життя