В змалюванні снобачення майстра використовується кілька засобів поетизації художнього тексту:

- порівняння: „Сплю, як камінь, сплю – не вісипліюси” [86, 21], для підкреслення глибини стану антифактивності та підготовки читача до наслідків;

- символ: ворона, як передвісник лиха, яке спіткає майстра після сну;

- діалектизми.

Буває таке, що сни залишаються в історії і пам’яті народу, чи певного прошарку людей, надовго. Це переважно віщі сни. Одним із найдавніших таких прикладів, що дійшов до нашого часу, можемо назвати сон єгипетського фараона. Фараон бачив у сні сім корів гарного вигляду й ситого тіла. Потім він бачив сім корів бридкого вигляду і худого тіла. Тоді худі корови пожерли ситих корів. У другому сні фараон бачив на одному стеблі сім гарних колосків. Потім бачив сім колосків тонких та спалених вітром. І ті сім тонких колосків проковтнули сім здорових колосків. Йосип розтолкував фараону значення снів сказавши, що в Єгипті буде сім років великого урожаю з надміром усього, а тоді - сім років голод, врятувавши в такий спосіб від голоду не тільки самого правителя, але й цілу Єгипетську імперію і підвладні їй території [5, 43-45].

Подібний віщий сон приснився Максиму з новели „З міста йдучи”. Він пішов до сільської „брехухи” Касянихи і вона розтолкувала Максиму його віщий сон, що незабаром збувся. Незважаючи на те, що давно уже немає Максима на цьому світі, три подорожні односельчани ідучи з міста до дому, по дорозі згадують старого Максима й цю історію, пам’ятну тільки для них – його односельчан.

„Вопівночі приснилося мені, що десь я віходжу з хати на двір, а то з полудня така чорна хмара, що аж синя краями!” Для селянина-господаря, хлібороба, чорна грозова хмара, а інколи у супроводі граду, віщувала біду, бо приносила шкоду стиглому урожаю, що й підтверджують наступні слова. „Гадаю собі: ото зараз упалить град, бадю, бадю, піде хліб унівець!” Проте, цей віщий сон дещо глибшого, більш масштабного значення ніж просто знищення цьогорічного урожаю. Гроза, навіть з градом не знищує урожаю „унівець”, тому це означає щось більше, масштабніше, в переносному значенні – як пророцтво на близький кінець Максимового достатку в майбутньому через вплив певних факторів чи виникнення певних обставин.

„Та й пішов-єм до хати, виніс кочергу та й лопату та й склав навхрест”. Кочерга та лопата – основні знаряддя праці, що забезпечують родину хлібом, а фактично достатком. Складання їх навхрест носить символічний християнський підтекст, що мав би захищати від біди. Але сталося щось непередбачуване, і як часто буває в сонних візіях алогічне. „Та лиш я склав навхрест, дивлюси, а то з-під вугла вода просікаєси, ба й з-під усіх нори пустили!” Тут символ води, знову ж таки перегукується з українською приказкою „пішло все, як за водою”, тобто що від всього Максимового багатства не залишиться нічого, так немов би водою змиє.

„ Десь я збоявси”. І, мабуть, не тільки від передчуття втрати селянського достатку, а й тому, що не допомагають християнські символи.

„Глипнув-єм на тік, а там такі нори грають, як на сіножєтах. Десь я побіг за рускалем, десь я спускаю ту воду в став, десь та вода снопи підмулює, колешні підмиває. Відкидаю десь снопи та й аж упрів-єм – та й пробудив-єм си”. Максим вдається до самопорятунку, але незважаючи на всі зусилля, нічого вдіяти вже не можливо, надто пізно, син вже дорослий, психологічно сформований і змінити його практично неможливо. Так збувається давній віщий сон, який ще довго пам’ятатимуть люди цього села.

Як і в попередніх снобаченях, змальованих Стефаником, тут використовуються ті ж самі поетичні засоби, що й попередніх снах:

андроніми, - ворожку названо ім’ям по-чоловікові: Касяниха;

порівняння: „така чорна хмара, що аж синя краями” [86, 63], - нагромаджує фарби для змалювання наслідків сну, вводить читача в стан передбачення розв’язки...

символ: „виніс кочергу та й лопату та й склав навхрест” [86, 63], - хрест, як символ заклинання проти нечистого, порятунку від стихійного лиха;

діалектизми: бадю, ліцитують, щезник, відай...

Сон Данила з новели „Май” можна трактувати за З. Фройдом як здійснення бажань. У сні Данило бачив пана, його білі руки, білі стежки, що ведуть до панського маєтку. Данило зняв перед паном капелюха, а пан просив надіти його на голову.

Якщо перші дві складові снобачення ми трактуємо як плід сонної уяви героя, то дві інші це автоматизація думки, це відтворення того, що відбувалося в стані активної діяльності художнього персонажу, бо якщо про зняття капелюха Данило постійно думав по дорозі до панського маєтку, то білі стежки, що ведуть до палацу він бачив на власні очі, коли чекав на пана під брамою, а не дочекавшись, втомлений пішов спати. Під час сну отримав здійснення бажаного – зустріч з паном, яка була життєво важливою для Данила, тим самим хоча б на підсвідомому рівні задоволення бажань, реалізацію поставленої мети з якою він зранку вийшов з дому й мав нестримне бажання її реалізувати. Тому сон Данила з одного боку це задоволення бажань, а з іншого, як наслідок, результат роботи сонної фантазії, яка з бувалих подій сформувала небувалі комбінації заради досягнення поставленої мети – здійснення бажання.

Сон Данила це художньо вивершений текст, майже поезія в прозі з численною кількістю метафор. Він