Бродяжнічеськая життя молодого Реймонта (критика 'не без підстави порівнювала її з «університетами» горьковской юності), його феноменальна природна спостережливість і дар яскравого, пластично-зримого відтворення побаченого породили жанрово-соціологічні зарисовки різних станово-професійних сфер польського суспільства. Не дивлячись на аморфність і деяку консервативність політичних поглядів, произведе-

ния Реймонта відрізняє дивне відчуття нового, здатність чуйно уловлювати нові віяння, зокрема соціальні зміни, в польському селі («Сука», «Смерть», «Справедливе», «Томек Баран»).

Письменник стає також першопроходцем в освоєнні нових для польської літератури тематичних пластів — такпх, як зображення провінційного і акторського середовища, життя промислового міста. Щось ніби монографії сучасного «польського Манчестера», дослідження «патології мільйонерів» — вдач, образа життя, ділової практики лодзинскпх текстильних магнатів є романом «Обітована земля» (1899). В ньому виступає близько трьох десятків дійових осіб: фабриканти з своїми дружинами і дітьми, інженери, шляхтичі, що розорилися, і розбагатілі нувориші — німці, євреї, поляки. І над всією суєтою цього ділового, гарячливого життя підносяться лодзинские фабрики-чудовиська, що владно оповістили повітря ревом гудків, підпорядковують людину своєму божевільному темпу. Тема міста-спрута, що перемелює людські життя, перекликається з аналогічною метафоричною характеристикою міста-молоха, «міста жовтого диявола» в творах Купріна, Чехова, Гіркого.

В 90-е роки складається і характер реймонтовского творчості, в основі якого лежить переважний інтерес не до окремо взятої людської особи, а до певних групових утворень, до людської спільності. Ця типологічна особливість реалізму Реймонта, його націленість на соціологічне дослідження певних суспільних груп, на віддзеркалення психології мас, колективу, була відзначена сучасниками. Художнє мислення Реймонта «загіпнотизоване массами»,— писав з приводу його першої очерково-репортажноп книги «Паломництво до Ясної Гори» (1895) відомий соціолог-марксист і публіцист Л. Кшивіцкий.

Задум «Мужиків» народжується в кінці 90-х років. Саме твором про польське селянство письменник думав почати великий цикл романів, присвячених долі Польщі: «...все, що я написав до «Мужиков»,— не більш як вступ до творчості... Ця перша фаза тепер завершена. «Мужиками» я починаю серію нових робіт. Я хочу проникнути в польську душу, осягнути її глибинні, відвічні риси... хочу показати і наблизити наше життя, зробити аналітичний зріз всіх шарів, рівнів нації, відобразити всю містерію польського життя... «Мужики» — це основа. Я починаю від землі, щоб потім у ряді романів, план яких в мене готовий? освітити всі області нашого життя» (пз листи А. Вод-зінському від 15 квітня 1903 г.). Але робота над «Мужиками» затяну-

лась, створювалися всі нові і нові редакції романа, і, відмовившись від думки реалізувати свій план повністю, письменник обмежився написанням цього монументального епічного твору.

¦Пано"рамичен і многосоставен художній мир Реймонта. Життя польського села уявлене, ним в декількох самих найважливіших пластах, в декількох вимірюваннях, які, накладаючись один на одного, створюють особливо об'ємну, енциклопедичну по обхвату життєвого матеріалу картину. Крім фабульной лінії, роман містить безліч описів природи, землеробських робіт з їхнім ритмом, заданим зміною часів року, сільських гулянь і посиденьок, обрядів і церковних свят, народних вірувань і уявлень. І це фон, що не просто широко змальовував, на якому розігрується те эпически-неторопливое, то драматично-напружена дія твору, а самі найважливіші компоненти його художньої структури, що мають самостійне естетичне і філософське значення.

Подібно річці з багатьма рукавами, затонами, мілинами і бистриною, пливе в «Мужиках» потік часу і подій. Рік життя села Липці уявлений в романі з осені і до кінця літа. За цей час багато води витекло, багато змін відбулося в долях її жителів і у вигляді самого села. Але дія романа одночасна і стрімко, і нерухоме, вода часу одночасне і вирує в ньому, і застигнула, як гладка поверхня ставка вічності. Так само як при дідах і прадідах зміняють один одного часи року, одвічний порядок селянської праці, спочатку визначені основні шляхи життя людини від його народження до смерті. Вічні цінності людського життя письменник бачить в праці на землі, яка дає початок всьому живому, в мудрому підкоренні порядкам, встановленим природою і століттями народними уявленнями, що склалися, про добро і зло. Ці закони мають для нього значення абсолютній і нескінченне дорогою його серцю істини.

І в той же час роман Реймонта глибоко соціальний. З дивним проникненням в глибинну суть явищ і історизмом, властивим великому художнику-реалісту, Реймонт намалював в ньому чин польського села на крутому повороті історії. Ще патриархально-замкнуты, ізольовані від зовнішнього світу Лнпци — колективний герой реймонтовской епопеї, але вже п вони перебудовуються потроху на капіталістичний лад. Ще продовжує залишатися головним двигуном сільського життя влада землі, але поступово приходить їй на зміну влада грошей, розоряються селянські сім'ї, закабаляючись у відробітках мірошнику, ковалю, багатим господарям, йдуть у пошуках хліба в широкий

мир. Ще сильна інерція покірності, довготерпіння, але все глибше опановує селянами розуміння непримиренності інтересів села і садиби, міцніє класова самосвідомість і ось-ось піднімуться коси і ціпи на панів.

Широкий спектр життєве важливих проблем, відображених в «Мужиках», розкривається в двох сюжетних лініях, що паралельно розвиваються і взаємнопроникаючих. Перша — це конфлікт, що виник в сім'ї старого Мацея Борини через землю і нове його одруження. Друга, в яку вписуються і перипетії в будинку Борини, і драма його мятущейся, кинула виклик селу молодої дружини, і багато інших приватні долі липчан, пов'язана з життям Липець як суспільного організму, з життям, залежним не тільки з