«Енеїда», як і поеми Гомера, написані у двох планах: божественному й людському. Але якщо у Гомера люди не завжди погоджуються з волею богів, то у Вергілія це взагалі неможливо. Так Еней завжди виконує накази богів, бо він представник майбутньої великої військової імперії, і для нього воля богів дорівнює наказам воєначальників, які обов'язково мають виконуватися.

Образ Енея у поемі має дуже велике значення. Міфологічний герой втілює основні ідеали і римські доблесті епохи Октавіана Авгувта: благочестя, вірність своєму обов'язку, сімейні чесноти (любов до батька й маленького сина), мужність, відвага, здатність до відданої дружби, уміння цінувати союзників.

Принциповим для покриття соціально-ідеологічного значення образу Енея є також те, що він — син Анхіза та Венери; бо його син Іул стає родоначальником роду Юліїв, до якого належить як Юлій Цезар, так і Октавіан Август. Це доводить божественне походження римських імператорів і ще раз підкреслює правомочність Октавіана носити ім'я Августа.

У поемі постійно й послідовно проводиться думка про те, що Еней і заснована ним держава є найбільшим благом для Італії. Це світове визнання Риму, на думку Вергілія, є не стільки справою рук людських, скільки виконанням долі, божественного призначення Риму бути об'єднуючим началом навколишніх земель.

ОСНОВНІ ТВОРИ:

«Буколіки», «Георгіки», «Енеїда».

ЛІТЕРАТУРА:

Гаспаров М. Вергілій — поет майбутнього//Вергілій. Буколіки. Георгіки. Енеїда.— М, 1979;

Старостина Н. А. «Буколіки» Вергілія: Деякі особливості жанрової структури // Питання класичної філології.— 1971.— №3-4;

Тахогоди А. А Хронічні мотиви в «Енеїді» Вергілія як одні з принципів стилю // Питання класичної філології:— 1973:— №5.