людини (рис. 2.6.11). Маски були також своєрідним резонатором — отвір для рота був розташований таким чином, щоби підсилювати голос. Відтоді символом театрального мистецтва стали трагічна та комічна маски. Характерні для ан-тичного театру також котурни — взуття з дуже високою пі-дошвою, що їх актори взували, аби виглядати вищими, надати образові величності, урочистості.
Були в давньогрецькому театрі й декорації, хоча й досить прості. Найчастіше вони зображали храм, гай, царський палац тощо. Цікаво, що вже тоді в театрі застосовували деякі механічні пристрої. Наприклад, актори, що зображали богів, піднімали-ся на «небо» та спускалися з нього на особливій платформі, яку приводили в рух за допомогою мотузки. Існували також пристрої для імітації різних явищ природи: блискавку створю-вали за допомогою системи дзеркал, грім — шляхом переко-чування діжки з камінням.
Велика роль в античному суспільстві відводилася музиці. Саме слово «музика» походить від Музи — богині-покровительки мистецтв і наук.
Платон і Арістотель пропонували лікувати хворих музикою). Відомо, що на честь богів виконувалися спеціальні гімни на різну музику (пеан Аполлонові та дифірамб Діонісові).
В афінських школах музика була серед обов'язкових предметів, а викладач музики користувався особливою пошаною. Цікавим є той факт, що незнання інших речей не вважалося у греків ганебним, тоді як відмова заспівати сприй-малася як безчестя.
Широко використовувалися також сурма і флейта, особливо ж у воєнній справі (в театрі грали на своєрідних подвійних флейтах). З часом механік Ктесібій винайшов водяний музичний інструмент гідравлос — праобраз органа. Греки охоче танцювали під супровід духового інструменту авлос. Саме у Давній Греції з'явилося буквенне позначення звуків.
До нашого часу дійшли деякі давньогрецькі мелодії — фрагмент із трагедії Евріпіда «Орест», початок «Піфійської оди» Піндара, «Гімн Музі» Мезомеда.
І сьогодні музикознавці користуються грецькою термінологією — мелодія, музика, гама, ритм, гармонія.