Реферат

На тему:

„Давні українські поетики 17 – 18 століть”

Досі вважалося, що давні українські поетики XVII—XVIII століть, які дійшли до нас у численних рукописах (їx налічуеться близько тридцяти), були специфічними курсами літературознавства, що вивчалися в навчальних закладах тієї доби, зокрема в Киево-Могилянській колегії (пізніше — академії), братських школах, колегіумах. Написані вони латинською мовою й викладали ochobhі поняття поетики та риторики. Однак, як свідчить канадська дослідниця Натал1я Пилипюк, «насправд1 це було не так. У гумашетичних школах, до яких слід зарахувати й Киево-Могилянську колепю, ці курси мали тільки допом1жну функцію. Вони служили важлив1шим педагог1чним цілям, а саме: вивченню класичних мов i плеканню характеру учня та його розумових зд1бностей... У підручниках поетики ліратурна теорія підпорядковувалася процесов1 освоения латинської мови» .

Теоретичні відомост1, вм1щен1 в українсъких поетиках XVI — початку XVIII столгтя, справляли великий вплив на европейське ренесансне л1тера1урознавство. Автори поетик обов'язково спиралися на доевщ античних філософ1в. Вони вшьно зверталися до аналопчних твopiв Марко Джироламо, Цезаря Скал1гера, Якоба Понтано, опублікованих у Західній бврош XVI столитя. У праці вщомий украшський л1тературознавець Леон Білецький відносив до неокласичшн, або формально-поетичної школи впчизняного лггературознавства. «Неокласичною можна ii назвати через те, що 2 принципи інтерпретацй поетичних творів розвивалися пщ великим впливом антично! чи класично! поези, а то й-теори античних чи класичних aвторів»

Навчальна програма Киево-Могилянської колеги струк-турно нагадувала класичну схему европейських університетів доби Середньов1ччя. Вивчалося всього ciм наукових дисциплш — trivium (граматика, поетика, риторика) та quadrium (арифметика, геометр1я, фшософ1я, музика). Поетику й риторику вивчали на п'ятому рощ навчання. Поетика дшилася на дв1 частини: загальну й часткову. В загальнш розглядалися проблеми змюту й форми поезн. У роздш про форму, крім правил будови близько тридцяти р1зновидівв Bipina, школи подавалися й списки однозвучних сл1в, щоб полегшити учням процес добору вщповщної рими. У роздал про змгст часто подавалися вщомосп з грекоримської мифологи.

Найдавшшою вггчизняною поетикою була праця 1637 року, що мала назву «Liber artis poeticae as anno Domini, 1637». Однак вона не збереглася i, як свщчить Л. Бшець-кий, вщома нам лише з пращ М. Булгакова «История Киевской Академии» (СПб., 1843) [див.: 4, 56]. Збереглася бшьш тзня поетика — 1685 року. В нш щеться про таю лггературш жанрй, як трагед1я, бyкoлiкa, сатира, комед1я, д{алог, парод1я. 1686/87 навчальним роком датуеться курс поетики з чотирьох роздшв. У першому з них щеться про походження поезп та 2 роди. Другий розкривае специф1ку поезії. Tpeтій присвячено трапчнш та ком1чній поези, а четвертий — незавершеним видам поези, до яких автор вщносить елепю, ешграму тощо.

Збереглися також рукописи! поетики 1689—1690, 1692, 1696 роив. «Для век вищенаведених укра'шських поетик найхарактершшою рисою е сильне поплутання пшики з риторикою»

ПОЕТИКА(вщ грецького - майстершсть творения). «Словник шшо-мовних сл1в» подае три значения слова поетика:

1) наука про художню лггературу, теор1я л1тератури;

2) теор1я поези (ком-позиц1я, образнють мови, ритмжа, риму-вання тощо);

3) система художн1х прин-цип1в того чи шшого Л1тературного напряму або окремого поета.

Поява поетик в Укра1ш пов'язана з виникненням шкшьно! осв1ти. Спершу елементи поетики включалися до пщруч-нишв з граматики. Так, роздт «О метрик» ввшшов до «Граматики словенсько!» Лав-рекия Зизан1я (1596), роздш «О степенех спхотворныя лгкры» — до «ГрамматЬси словенск1я» Мелет1я Смотрицького (1618; 1619); е вщомост1 про правила версифжацд у «Граматщ або писменищ языка словен-скаго...» (Кременець, 1638).

Збереглося кшька поетик XVII ст., серед них — 1671 p., «Fons Castalius» (1685), 1687 p., «Leo Roxolanus» (1693), «Lyra» (1696); кишська поетика «Liber artis poeticae...» (1637) вважаеться загубленою. Поетик i3 XVIII ст. збереглося бшьше.

Курс навчання в Киево-Могилянсыай академи складався з восьми клас1в або «шкш»: фари або аналоги, шфими, гра-матики, синтаксими, поетики, риторики, фшософи, богослов1я. Термш навчання — дванадцять роюв (у фшософському loiaci навчалися два роки, у богословському — чотири). Курси поетики й риторики нале-жали до найулюблешших у Киево-Моги-лянсыай академи (позаяк у XVII— XVIII ст. «по искательству совершенного знан1я и науки» учням дозволялося зали-шатися в тому чи шшому клас1 не один piK, то були випадки, коли в Knaci поетики або риторики окрем1 учн1 навчалися по юлька роюв). Курс поетики умовно складався з двох частин — загально! i частково! (при-кладное).

Спираючись на «Поетику» Ар1стотеля, «Послания до Шзошв» Горац1я, а також на поетики 1ерон1ма Вщи, Юл1я Цезаря Скал1гера, Якова Понтана, Якова Масена та ш., украшсью викладач1 поетики скла-дали власн1 пщручники з поетики (як правило, рукописи!). Загальна поетика включала в себе визначення поези, тлу-мачила матерда i природу поези, роз-повщала, що таке насл1дування, вигадка, в1ршова мова тощо.

Прикладна або часткова поетика при-свячувалася видам поетичних твор1в, пра-вилам гхнього складання; тут же пропону-валися зразки поетичних твор1в. Обов'яз-ковим було написания викладачем дра-матичного твору й тдготовка вистави за ним. Учш в клас1 поетики здобували знан-ия про стиль, перюд, тропи й фиури, рит-мжо-штонацшш особливосп перюду, а також про ешчну, драматичну, сатиричну, букол!чну, елепйну, л1ричну, ешграма-тичну, курйозну й ф1гурну поезш. Вони д1знавалися про емблеми, символи, iepo-гл1фи, про загадки, байки та апологи, пародпо.

Як правило, Bci приклади бралися з латиномовних тексив. В окремих випадках за приклад правили польськомовш зразки. Лише у XVIII ст. почав вивчатися украш-ський силаб1чний Bipni (поетика Гедеона Сломинського). Часом вщ смаку викладача залежало, жиги чи не жити тому чи шшому виду поези (nopiBH. наслдош негативного ставлення Феофана Прокоповича до кур-йозно1 поези).

Серед викладач1в поетики були