Феміністична критика виникла в час постструктуралізму i розвинулася в західноєвропейському та американському варіантах
Реферат
На тему:
„Феміністична критика української літератури”
Феміністична критика виникла в час постструктуралізму i розвинулася в західноєвропейському та американському варіантах. Західноєвропейська фемш1стична л1тературна критика своїм розвитком завдячує французькій, яка в першій половині XX ст. перебувала під впливом екзистенціал1зму Сартра, зокрема його тлумачення фройдиського психоанал1зу. Концептуаль но фееминістичний дискурс окреслило дослідження Ciмони де Бовуар «Друга стать» (1949), де фундаментально (на основ1 біології, icтopii, м1фології, мис тецтва) проанал1зована жіноча екзистенційна ситуація. Беручи за основу положения екзистенцівал1зму, згідно з яким людське «я» визначає себе завжди щодо «інших», а також те, що «кожна людина, кpiм бажання утверди ти себе як особистістъ, притаманна спокуса втекти в1д свободи», С1мона де Бовуар обрунтувала концепцію «другой стат1»: місце у структурі сексуальних відносин готуе для жінки пасивну роль, тобто роль об'екта, тому, починаючи i3 структури первинних відносин, «друга стать» програе свою екзистенційну свободу i незалежн1сть. Феномен жіночої в культури постає через відно-шення до чолов1чого: «особливе становище жінки полягае в тому, що вона, будучи, як i кожна людська ісгота, вільною особист1стю, робить виб1р i невдовз1 опиняеться в cвiтi, де чоловік накидає її роль іншої. Й намагаються перетворити на piч, спрямувати до 1манентност1, оскільки її трансценденітсть постійно живила б у ній усвідомлення своеї достатност1 й суверенность Драма жін-ки — саме в цьому конфлікт1 м1ж настійним прагненням будь-якого суб'екта утвердити свою достаттсть i її стано-вищем, яке перетворюе жінку на підлеглий об'ект». «Друга стать» засвідчила р1шуче намагання осмислити iншy екзистенційну ситуацію для жінки, в якій та здатна зд1йснювати транцендентну (таку, що виходить за меж1 можливого досвіду об'екта) функцію сексу ал ьност1 та виконувати активну культуротворчу роль.
Ф1лософ1я ж1ночого екзистенціал1зму вплинула на розвиток фемш1стично1 методології. Вперше англійською мовою «Друга стать» вийшла у 1970 р., в українській фем1н1стичн1й критиці ii ще переосмислювалися значно niзнішe (україноомовний переклад — 1994 р.).
У 70-тi роки XX ст. французька лггературна фемш1стична критика набула виразної постструктурал1стської орієнтації.
Головною стратег1ею фем1н1стичної критики є деконструкц1я патр1архальної культурної модел1 — порушення структурної опозиції «чоловік — ж1нка» як «культура — природа», «суб'ект — об'ект» та зсув жіночого об'екта до активного суб'екта культури. Якщо патр1архальний культурний канон культивував природне призначення жінки, оскільки жноче т1ло т1сно пов'язане з природою i виконуе репродуктивну функцію, то фем1н1зм виступив проти стратегії вит1снення жінки з культури у природу, викрив недоліки одноб1чнoї патр1архальної культури, спрямував cвoi зусилля на р1вноправну культурну репрезентацію феномену жіно-чого. Долаючи дискрим1нац1ю патр1архальною культу-рою ж1ночих ц1нностей, фемін1стичний дискурс намагається виявити відмшний від чолов1чого cnoci6 осмислен-ня й саморефлексії. У npoцeci становления фемш1зму в багатьох сферах культури сформувалися piзнi його напрями i течії («християнський фемш1зм», «марксистський фемш1зм», «лесбійський фемні1зм» тощо). Фемін1стичний дискурс з його деконструкщею патр1архату вписуеться в постмодертстську ф1лософ1ю hoboi т1лесност1, оскільки є метаф1зичним актом моделювання но-вого постпатр1архального св1ту як звільнення Природи-Матері з-птд влади Логосу-Бога.
Феміниггична критика як 1нтердисциплінарний підхід розгортаеться на модифікаціях фемінкггичного світогляду.
У друг1й половині XX ст. окреслилися два головні його напрями:
«Фемінізм piвнocmi». Грунтуеться на м1ркувані про р1вноправне з чолов1ками засвоення культурних цінностей i норм та жіноче звільнення як аналог1чне до чолов1чого культурне самоствердження.
«Фемінзм відмінності». Розгортаеться під впли-вом постструктурал1стсько1 концепції, акцентуючи на розр1зненн1 чоловша й ж1нки, особливостях ж1ночого осмислення св1ту як альтернативної форми знания й альтернативної форми репрезентації людської суб'ективност1.
Засади фемш1стично1 критики загалом охоплюють так1 зсуви психоанал1тичних ідей:
Негативно акцентована концепція несвідомого у Фройда стае основоположною для позитивної постмодерністсько1 репрезентації жшочої ідентичность. Анал1з несводимого та психоанал1тична теор1я стат1 деконструювали класично-ф1лософський шдх1д, що базувався на концепції абстрактного суб'екта. Звертаючи увагу на це, теоретик фемш1стичних та гендерних студій в України I. Жеребка зазначила: саме Фройд «ввів у сучасну культуру феномен жіночого як один i3 центральних феноменів, що традиційно був зміцений на периферио»,асоціював жіноче з несвідомим, в1дзначив гетерогенність, множиншсть, дискретшсть та непосл1довшстьйого структури, i саме щ риси несвздомого дозволили наблизитися до розумшня феномену жшочого в куль-Typi1. Юнг1вська анал1тична психолотя жшоче та не-свщоме остаточно вивела з перифери модершзовано!'психоанал1зом Фройда патр1архально1* культури, щосприяло формуванню нового постмодершстського ос-мислення «друго! стат1».
Центрування доедшово! («матр1архально'1») стадисексуальност! стимулювало розвиток психоаналггич-них концепщй феномену жшочого бажання. Фрощцв-ська теор1я сексуальност! визначала доедшову стад1ю як пол1морфну, синкретичну сексуальн1сть та ед1повуяк пригшчення первинно! сексуальност!, внаслщок чо-го сформувалися ж!ночий та чолов!чий типи щентиф!-кащ*1. Всупереч фройд!вськш значущост! ед!пово1 ситу-ацп та маргшал!зацп доед!пово1 стади н!мецька дослщ- ниця Мелан! Кляйн вивела на перший план доедшову стад!ю, проанал!зувала характерш для не! особливост!зв'язюв, що стало методолотчною настановою для об-]"рунтування ж1ночо1 неоднорщно! самототожность Надоед!пов!й стадп, на думку Кляйн, вщсутня iepapxi4HicTb, пануе гармошя стосуншв «мати — дитина», пере-ду ciM «мати — донька». Це дае змогу жшочу сексу ал ь-н1сть тлумачити не по-чолов1чому, тобто не через кас-
трацшний комплекс, а на piBHi споконв1чних вщносин, де центральною ф1гурою постае мати як об'ект первин-ного ж1ночого бажання. Осшльки мехашзм бажання у психоанал1з1 е основним мотивац1йним принципом людського буття, то визнання специф1чност1 жшочого бажання, що формуеться на доедшовш стадп, стае кон-цептуально важливим принципом фемш1стичного пси-хоанал1зу.
Психоанал1тична репрезентащя ж1ночо1 щентич-ност1 через «б1сексуальн1сть» (дво*1ст1сть у структур! ба-жання). Позитивне значения б1сексуальност1 стало про-дуктивним для фемш1стично1 критики, що визначилачолов1чу сексуальшсть як фал1чну моносексуальшсть,яка заперечуе шшого, натом1сть ж1ночу сексуальшстьяк б1сексуальн1сть, що характеризуеться визнанням шшого всередиш власного «я». 3 огляду на