5. Усехудожність балади [18, с. 16], її синтетизм, або трансжанровість. Це пояснюється тим, що вона має надзвичайно широке генетичне поле, завдяки чому набуває конкретики постійно оновлювана структурна семантика. На структуру жанру вплинули і залишили свої відбитки духовні вірші (цю думку вперше висунули В. Чернишев та А. Андреев) [2, с. 4], віршновела [19, с. 13], "пісні легендового змісту з біблійним або апокрифічним підкладом" [20, с. 112], казки-бувальщини, чарівні казки, християнські легенди, письмові саги, лицарські романи, побутові розповіді про події приватного життя [4, с. 241], лірична медитація, прозова повість, т. зв. цвинтарна лірика [3, с. 140], билина [21, с. 168]; польський дослідник І. Опацький називає також думу, думку, повістку, оповідання, образок і байку (див. [8, с. 17]).

6. Надзвичайна активізація балади в епоху романтизму, котрий є "своєрідною формою розвитку містичної свідомості" [22, с. 10]. Особливо це стосується Йєнської школи романтиків, котра перейняла традиції Ґете, а досить відомим фактом є те, що В. Стус цікавився поезією Ґете, перекладав її; оригінальні вірші та переклади утворюють нероздільну єдність, що формує збірку "Час творчості".

Таким чином, аналізуючи поезію В. Стуса, варто говорити про її метажанрове навантаження, де балада виконує функцію одного з метакомпонентів, що відкриває додатковий смисловий "поверх" у змісті текстів, оголюючи його внутрішню структуру, його співвідношення з іншими текстами.

Список літератури:

1. Поспелов Г. Типология литературных родов и жанров // Вестник МГУ. - Серия 9. Филология. - 1978. - № 4. - С. 12-18.

2. Балашов Д. М. История развития жанра русской баллады. - Петрозаводск: Карел, книж. изд-во, 1966. - 72 с.

3. Иезуитова Р. Баллада в эпоху романтизма // Русский романтизм. Л.: Наука, 1978.- С. 138- 163.

4. Стеблин-Каменский М. Баллада в Скандинавии // Скандинавская баллада. - Л.: Наука, 1978.-С. 211 -243.

5. Овсянико-Куликовскій Д. Н. Теорія поэзіи и прозы (теорія словесности). - Петроградъ, 1917.- 154 с.

6.

7. Страшнов С. Молодеет и лад баллад. Баллада в истории русской советской поэзии. - М.: Современник, 1991. - 157 с.

8. Салига Т. У спектрі літературних жанрів. - К., 1988. - 47 с.

9. Лукин А., Рынкевич Вл. В магическом лабиринте сознания. Литературный миф XX века // Иностранная литература. - 1992. - № 3. - С. 234-249.

10. Горски А. Вербальная магия (мифы и реальность постмодернистской критики) // Новый круг.- 1992.- № 1.- С. 89-100.

11. Пропп В. Поэтика фольклора.- М.: Лабиринт, 1998.- 352с.

12. Бадзьо Ю. Право жита // Авангард.- 1979.- Ч. 5,- С. 253-258.

13. Стус В. Листи до рідних // Зібр. тв. у 6 т., 9 кн. - Т. 6 (додатковий). - Кн. 1. - Львів: Просвіта, 1997. - 495 с. 14.

Стус В. Палімпсести. // Зібр. тв. у 6 т., 9 кн. - Т. 3. - Кн. 2. Львів: Просвіта, 1999. - 495 с.

15. Бондаренко А. Лексична парадигма "страждання" в поетиці В.Стуса // Мовознавство. - 1995. - № 2-3. - С. 47-54.

16. Лотман Ю. Семиосфера.- СПб: Искусство, 2000.- 704 с.

17. Новикова М. Шама И. Символика в художественном тексте. Символика пространства. - Запорожье: СП Верже, 1996. - 171 с.

18. Ларцев В. Новые возможности жанра баллады // Соотношение жанра и композиции.- Калининград, 1986.- С. 15-26.

19. Бондар М. Жанр і система жанрів // Радянське літературознавство. - 1984. - № 7. - С. 79.

20. Колесса Ф. Українська усна словесність. - Едмонтон, 1983. - 643 с.

21. Пропп В., Путилов Б. Былины новеллистического содержания. Баллады // Былины. В 2-х т.-М.: Гос. Изд-во худ. лит., 1958. Т.2. - С. 165-171.

22. Жирмунскш В. Ньмецкій романтизмъ и современная мистика. - СПб, 1914. - 207 с.