Бог являється його героям, коли ті переживають найжорстокіші випробування - опиняються на межі між життям і смертю. В.Шевчук не залишає їх у страшні хвилини без тремтливого палахкотіння в їх душах свічі віри: "Олізар лежав напівмертвий. На порожньому ложі, розкинувши руки й ноги, наче розіп'ятий, наче птах у невиданому польоті. І тоді змилостивилася над ними вища сила..." (14-249). Батько пораненого молиться до Бога " який і став Богом, через те що страждав " (14-252). У Містерії Буття це шлях страдників.... "Головний мотив - людська душа перед вічністю неба" - вважав В.Стус.

Творам В.Шевчука теж притаманна іманентна риса міфологічної свідомості - осягнення сенсу вічного протистояння Людини і Всесвіту. В поетиці творів обох авторів спостерігаються спільні етнокультурні міфологеми. Концептуальним є образ Дороги, в якому сконцентровано енергію пошуків сенсу людського життя: духовний вимір - хресний шлях на Голгофу. Фундаментальна константа міфосистеми В. Шевчука - Дім - постає в найрізноманітніших модифікаціях: отчий дім, дім - фортеця, дім - мрійників - "білі палаци хмар", дім - оселя родових легенд, дім розгорнута книга для репресованого поета. Осмілимось сказати, що в своїх листах В.Стус, відчуваючи "безпровинний і неспокутний" гріх перед дружиною і сином, оберігав душею свій Дім, сам залишаючись у "храмі болю". І В.Стус і В.Шевчук символом вічного повернення вважають Коло. Прорив у інобуття, в ірреальність їх герої найчастіше здійснюють у сні. Цей художній прийом, як відомо, широко використовували Т.Шевченко, Леся Українка, І.Франко.

Врешті-решт, спільним є принцип герменевтичного кола: повернення до провідних мотивів, смислообразів, метафор з метою їх поглиблення і розпросторення. Митців поєднує орієнтація на кращі зразки світової літератури, бажання збагатити свою літературу довершеними творами. Це постійне дбання про духовну спадщину, про нові горизонти осягнень дійсності, це прагнення бути почутим у культурному контексті.

Атмосферу шістдесятих років В.Шевчук художньо відтворив у повісті "Юнаки з вогненної печі". Епіграфом обрав слова із книги пророка Даниїла: "А той, хто не впаде і не поклониться, тієї хвилі буде вкинений досередини палахкотючої огненної печі".

Про своїх друзів юнак роздумує: один здатен на героїчну безрозсудність, а інші - ні. І роль відіграє не ступінь рабськості, а закон природження. Із вуст героя звучить творче кредо письменника: " Моє призначення - вивчати мудрість світову, наближаючись до Бога " (15-216).

Є у повісті епізод , в якому описано події, що відбулись у кінотеатрі Україна " під час прем'єри фільму " Тіні забутих предків " Сергія Параджанова: " Публіка стривожено гула , я побачив високого юнака із очима, що лискали мов ножі чи полиски меча, і з важкою нижньою щелепою - він щось говорив, різко ріжучи повітря. - Хто це? - спитав я .

- Якийсь поет, - відповів приятель. Здається, його звуть Василь. " Так В.Шевчук означив особистість В.Стуса: Воїн і Поет М.Гайдеггер писав, що поет стоїть між Богом і народом. " Так залишаючись самим собою, зовсім самотній на своєму життєвому шляху, поет здобував для свого народу істину - сам за всіх, і тому здобував істотно" (16 - 207).

У цілковитому сприйнятті "філософії самотньої свідомості", у свободі екзистенціального вибору як вищої життєвої цінності, у розумінні неповторності кожної людини, у вірі в своє духовне покликання полягає суголосність думок шістдесятників при всій розмаїтості форм їх вияву.

Література

1. Бахтин М. М. Эстетика словесного творчества. - М., 1979.

2. Стус В. Листи до рідних. / Твори. В 4 т. том 6 ( додатковий ) 1 кн. - Львів- Просвіта - 1997.

3. Стус В. Листи до друзів та знайомих. / Твори. В 4 т. том 6 ( додатковий ) 2 кн. - Львів: Просвіта. - 1997.

4. Павлишин М. Відлиги, література та національне питання: проза Валерія Шевчука / Павлишин М. Канон та іконостас — К., Час, 1997.

5. Шевчук В. Сад житейських думок, трудів та почуттів. Шевчук В. Стежка в траві. // у 2 т. т. 1 - Харків Фоліо, 1994

6. Захарченко В. Він переміг/ Не відлюбив свою тривогу ранню... Василь Стус - поет і людина. - К. 1993.

7. Рубчак Б. Перемога над прірвою / Василь Стус в житті, творчості, спогадах та оцінках сучасників. - Смолоскип. - Балтимор - Торонто. - 1987.

8. Стус В. Двоє слів читачеві./ Вікна в позапростір. - К., 1992.

9. Шумук Д. Я також знав В. Стуса / Не відлюбив свою тривогу ранню К., 1993.

10. Бердяев. Смысл творчества. Опыт оправдання человека // Цит. за А.Гулыга. Русская идея и ее творцы. М., 1995.

11. Рудницький Л. Василь Стус і німецька література (Відношення поета до Гете і Рільке.) - // Василь Стус. - Смолоскип. - Торонто 1987.

12. Сверстюк Є. Базилеос // Не відлюбив свою тривогу ранню. - К., 1993.

13. Пивоварська А. Дім на горі. Розмова з Валерієм Шевчуком.// Сучасність - 1993.- №2.

14. Шевчук В. Птахи з невидимого острова — К., - 1989.

15. Шевчук В. Юнаки з вогненної печі - К., 1999.

16. Гайдеггер М. Навіщо поет? //Слово. Знак. Дискурс: Антологія світової літературно-критичної думки XX століття - Львів. 1996.