землю цю, якою тільки й значу

і якою барвиться сльоза (5,38).

Та незважаючи на все, поет молить, благає для всіх людей своєї рідної України "гордого шляху", кращої долі:

Благословляю твою сваволю,

дорого долі, дорого болю.

На всерозхресті люті і жаху,

на всепрозрінні смертного крику

дай, Україно, гордого шляху,

дай, Україно, гордого лику (5,124).

У нашій статті ми зупинилися лише на розгляді одного Стусового тропа - метафори. Ми не планували розглядати порівняння, епітети, гіперболу, літоту, іронію, інші засоби поетичного мовлення Василя Стуса, хоча зазначимо, що й вони (а таких у поезіях митця предостатньо) розкривають багатство його мовлення, асоціативних відтінків, посилюють та увиразнюють його емоційне та оцінне забарвлення, указують на виразні ознаки власного індіостилю поета.

Література

1. Античные теории языка и стиля. - М. - Л., 1936.

2. Літературознавчий словник-довідник. Ред. колегія Гром'як Р.Т. та ін. - К.: ВІД "Академія", 1997.

3. Не відлюбив свою тривогу ранню... Василь Стус - поет і людина: Спогади, статті, листи, поезії / Упоряд. Орач (Комар) О.Ю. - К.: Укр. письменник, 1993.

4. Стус В.Золотокоса красуня: Вірші / Упоряд. Д.Стуса. - К.: Слово і час, 1992.

5. Стус В.С. Дорога болю: Поезії / Упоряд. та післямова М.Х.Коцюбинської. - Рад. письменник, 1990.

6. Потебня А.А. Из записок по теории словесности - Харьков, 1905.