би поховати Катерину, - на бюрократичну верхівку, існуючий режим. "Наречена, схожа на сестру" - відображення внутрішньої суперечливості образу України, що на той час склався у шістдесятників. Україна як антропоморфізований образ уявлялася то матір'ю, то коханою. Почасти ці образи накладаються. У Стуса в "Палімпсестах" - "Вітчизно, Матере, Жоно" (4; 154-155), хоча постать України в його поезіях звичайно материнська. Весілля-похорон у В. Голобородька - художнє "зняття" цих суперечностей. Цей похорон був лише злим видивом, насправді Катерина жива. Але чорні птахи залишаються на її плечах. Уся наступна тирада - констатація одвічного трагізму: "завжди я тебе пізнаю у печалі..." (1; 18).
Остання тирада відображає новий стан душі героя. Він неначе присягає боротися за краще майбутнє України: "Катерино, ти приходиш, щоб будити мене діяти // своїми високими дзвонами, //Катерино, ти приходиш, щоб розкривати // мої кров'яні судини в обмілілі ріки, //Катерино, ти приходиш звати мене іти // на маленький кружечок сонця в високості"(1; 18). В цьому своєрідному підсумку взаємин герой непрямолінійно висловлює готовність відгукнутися на поклик Катерини, діяти, віддати кров ("розкрити судини") і силу (адже дійти до "кружечка сонця" - понад людські сили) заради неї. Поклик Катерини-України схарактеризований виразною деталлю: "приходиш, щоб будити мене діяти // своїми високими дзвонами". Тут і значення святості, небуденності (дзвони - на дзвіницях, а тут вони ще й "високі"), і тривоги (адже б'ють у дзвони, будять дзвонами - на сполох, коли біда). Це єдина тирада, що не закінчується рефреном про чорних птахів. Ліричний розповідач ще сподівається, що ситуація зміниться за його життя, на це вказує баладна ремінісценція: "забіліють сніги..." Образ снігу творить своєрідне обрамлення: на початку поеми на снігу розсипані яблука - українці, в кінці - у снігу "трав'яне гніздо" майбутнього. Герой запитує в Катерини, яким буде пташеня в тому гнізді: "Невже чорної птиці, // чорної птиці печалі, //Яка вічно сидить на твоїх чорних плечах?"(1; 18). Проте в цьому запитанні відчувається обережна надія на те, що долю України вдасться змінити на краще.
В поемі "Катерина" тема патріотизму розкривається на глибоко індивідуальному рівні, вже сама обрана автором форма історії особистісних стосунків із жінкою свідчить про те, що твір - сповідь того, хто бодай сам для себе визначає буттєві пріоритети. Самобутній і спосіб вираження емоційних думок: складні абстрактні поняття втілюються в картини мало не побутові, в несподівані асоціації, які з точки зору психології підсвідомого виявляються закономірними.
Розглянуті твори В.Стуса та В.Голобородька засвідчують, що у 1960- 70-і роки обидва поети переживали пору громадянського і творчого самовизначення на найголовнішій для них проблемі - бути чи не бути самостійній Україні. Обидва оцінювали минуле як трагедію, сучасність - як кризу, обидва зобразили Вітчизну як найдорожче добро в житті кожної людини, витворили прецеденти незалежної української думки нового часу.
В.Стус в частині творів вдається до алюзій; виявляє себе поетом-аналітиком, який, здасться, мислить філософськими та соціологічними категоріями. Він часом говорить від імені покоління, української громади, яку прагне пробудити і згуртувати. В. Голобородько вдається до езопівської мови й алегорії, його сфера асоціацій - предмети повсякденного буття, самовизначення передусім індивідуальне. У В.Стуса зустрічаються літературні ремінісценції, В.Голобородько переосмислює здебільшого фольклорну символіку. Обидва поети закорінені в шевченківських традиціях, у В.Стуса переважають раціональні чинники творчості, у В.Голобородька - інтуїтивне, підсвідоме. Стусові вірші - інтелектуальна лірика, "Катерина" - ліро-епічна поема.
Література
1. Голобородько В. Летюче віконце. - Париж, 1970. - 233 с.
2. Голобородько В. Слова у вишиваних сорочках. — К., 1999. — 110с.
3. Жирмунский В. Композиция лирических стихотворений. // Жирмунский В. Теория стиха.-Л., 1975.-С.433-538.
4. Стус В. Дорога болю. - К., 1990. -222 с.
5. Стус В. Твори: У 4-х т., 6 кн. - Львів, 1994. - Т. 1, кн. 1. - 431 с.
6. Стус В. Твори: У 4-х т., 6 кн. - Львів, 1997. - Т.6 (додатковий), кн. 1. -495 с.
7. Тичина П. Твори: У 12-ти г. -К., 1983.-Т. 1.-734с.
8. Шевченко Т. Повне зібр. творів: У 12-ти т. - К., 1990. - Т.2. - 292 с.