Думається, і це мав на увазі Стус, коли писав про ув'язнення душі у "труні вертикальній" (адже суспільно-філософський аспект його поетичної думки майже завжди опосередкований промовистою онтологічною символікою). Аби до кінця збагнути духовний подвиг Стуса (для котрого поезія рівнозначна власному існуванню, — не випадково маємо дві паралельні редакції одного й того ж вірша з двома знаменними і синонімічними для автора пуантами: "Поезіє, красо моя, окрасо, я перед тебе чи до тебе жив?" і "Поезіє, красо моя, окрасо, я перед себе чи до себе жив?", — "Палімпсести", с. 198, 418), варто ще раз звернутися до трактату М. Мариновича: "І сьогодні духовна криза прокреслить усі наші національні, державотворчі і соціальні програми, якщо ми одним вольовим зусиллям не звільнемо Бога, розіп'ятого всередині нас".21

Актом такого звільнення і є, на наш погляд, ліричне переживання В. Стуса, яке цілком відповідає понижчій тезі: "Страждання оплачується не помстою, через яку насіння страждання знову випорскується у світ, а чистим вибіленням душі. Знайти зерна комунізму в собі й спокутувати гріх його виношування — цього вимагає від мене моє Небо. Це не заперечує суду. Це здобуття морального права бути на боці Судді"22 "Вдумуючись у сказане, згадаймо сповнені жури і жалю, та не зненависті слова В. Стуса: "згадає і нерозумний ворог"!..

Насамкінець підкреслимо відмінність "дійсного чуття" В. Стуса від канонічного християнського вельми важливим у цьому плані спостереженням: "Сили однієї обрядової традиції замало, щоб жила віра. Традиція, канон, догмати віри — це панцир, який оберігає живу плоть віри від напастей. Але якщо немічною стає сама віра, панцир може її розчавити. ...Сьогодні, ніби зморщений пожовклий листок, відпав світогляд комуністичний. Людина спрагло припала до Традиції, покаянно вернулася в храм Обряду. Квітка душі розкрилася, щоб прийняти пилок з Нагірного світу... І раптом почало впадати в око, що живий допитливий дух став шукати щось знову поза храмом. Обряд — задля задоволення естетичного відчуття, задля громадянського обов'язку, навіть задля морального очищення. Але не задля того, щоб пізнати світ, щоб у глибинах космосу почути той самий Голос, що звучить у тобі".23

Спраглим, жаждивим наслуханням і пошуком цього вищого Голосу в собі і є лірика В. Стуса, котрий в атмосфері ще безумовно панівного комуністичного світогляду відмінив і відкинув усі його облудні морально-етичні та естетичні орієнтири, зумів побачити й відбити у своєму слові обриси нового, безкінечного духовного простору, дарованого кожному як імовірність. Останнім і пояснюється відсвіт месіанства, яким попри волю й бажання автора значена його поезія, відсвіт, що ліг на поріг духовної свободи незалежної України.

Примітки

1 Не відлюбив свою тривогу ранню. Василь Стус — поет і людина. — К., 1993, — 400 с.

2 Див.: Царинник М. Поезія і політика // Стус В. Свіча в свічаді. 2-е вид. — Сучасність, 1986. — С. 7-27; Жулинський М. Г. Василь Стус // Літ. Україна. — 1990. — 18, 25 січня.

3 Стус В, Зимові дерева. Вид-во "Література і мистецтво", 1970. — 206 с.; Свіча в свічаді. — 141 с.; Палімпсести. — Сучасність. 1986. — 480с.

4 Стус В. Твори у 6-ти томах, 9-ти книгах.—Львів, Видавнича спілка "Просвіта", 1994-1999.

5 Шевельов Ю. Трунок і трутизна. Про "Палімпсести" Василя Стуса // Стус В. Палімпсести. — С. 19.

6 Шевельов Ю. Трунок і трутизна. Про "Палімпсести" Василя Стуса // Стус В. Палімпсести. — С. 22.

7 Це поняття обґрунтовується нами в дисертаційному дослідженні "Сучасна українська лірика (особливості розвитку і логіка саморуху)". — К., Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАНУ, 1994.— С. 17-25.

8 Шевельов Ю. Трунок і трутизна. Про "Палімпсести" Василя Стуса // Стус В. Палімпсести. — С. 23.

9 Див.: Кінцанс В. До теорії розуміння і передрозуміння літератури. — "Радянське літературознавство", 1989, №12.

10 Шум Аріядна. Поезія Василя Стуса. Зимові дерева. — Вид-во "Література і мистецтво", 1970.— С. 1.

11 Там само.

12 Шевельов Ю. Трунок і трутизна. Про "Палімпсести" Василя Стуса // Стус В. Палімпсести. — С. 46.

13 Див.: Моренець В. Сучасна українська лірика: модель жанру. — Сучасність, 1996, №6.

14 ГачевГ. Национальные образы мира.— М., 1988.— С. 42, 47, 180.

15 Шевельов Ю. Трунок і трутизна. Про "Палімпсести" Василя Стуса // Стус В. Палімпсести.— С. 41

16 Там само. — С. 42, 46.

17 Шевельов Ю. Трунок і трутизна. Про "Палімпсести" Василя Стуса //Стус В. Палімпсести. — С. 42.

18 Плющ Л. Ім'я їм —легіон //Сучасність.— 1993.— № 5. — С. 84.

19 Маринович М. Спокутування комунізму // Там само. 1993 — № 5,— С. 74, 76.

20 Маринович М. Спокутування комунізму // Сучасність. 1993 — № 5. — С. 63.

21 Там само. — С. 77.

22 Там само.— С. 77.

23 Там само. — С. 66.

RESUME

On the level of image structure the modern essence of V. Stus' poetry is shown. The poet explores and develops the existentialistic concepts in his personal, original way.