Василь Стус в контексті європейської літератури // Матеріали ІІ Всеукраїнської наукової конференції, присвячено вшануванню пам'яті письменника, літературознавця, мислителя і громадянина. – Донецьк, 20-21 вересня 2001 р

Вадим Оліфіренко

(Донецьк)

ВИВЧЕННЯ ПОЕЗІЙ ВАСИЛЯ СТУСА НА УРОКАХ ЛІТЕРАТУРИ РІДНОГО КРАЮ

Поетична спадщина видатного українського поета Василя Стуса увійшла до шкільного вивчання зовсім недавно, у 90-х роках. До усіх трьох програм, пропонованих нині для вчителів, у 8 та 11 класах включено твори високої громадянської позиції митця, безмежної любові до України, відстоювання національної ідеї та осуду тоталітарної системи. Українська школа одержала "новаторську за своєю суттю поезію В.Стуса, позначену своєрідним сплавом інтелектуалізму з ліризмом, медитативністю, оригінальним філософським осмисленням буття, нелегку для розуміння, тим паче, що поет часто відходить від усталених канонів образотворення, сміливо формує слова й поняття так, що звична логіка сприйняття художнього твору часом заважає осягнути складність його образів, здебільшого метафоричних" [1, с.32].

Минуле десятиріччя подарувало читачам і дослідникам найповніше видання творів В.Стуса у чотирьох томах, дев'яти книгах. Літературознавство і методика літератури збагатилися розвідками про життєвий і творчий шлях письменника.

Вірші, що уведені до шкільного курсу літератури, не можуть, звичайно, всебічно представити художній світ В.Стуса, залишаючи цим самим можливості вчителям розширювати діапазон знайомства учнів з письменником різними засобами шкільної літературної освіти.

Так, зокрема, для вчителів Донеччини стає предметом особливої уваги донецький період життєвого шляху поета-земляка, мотиви, картини та образи рідного краю, що зустрічаються у віршах лірика. І це є закономірним, оскільки дитинство і юність майбутнього письменника прямо й опосередковано впливали на формування його світогляду, а тому і на його мистецькі уподобання. Крім того, образи і картини Донеччини у творах В.Стуса, такі ж близькі учнівській молоді, як і поету-земляку. Цей останній факт за відповідних навчальних умов може мати додатковий потужний вплив на учнівські пізнавальні рефлексії та бути доповнюючим стимулом в опануванні його ускладненого філософською напругою слова. Розглядаючи твори В.Стуса у цьому життєво близькому школярам аспекті, вчителі мають звернутись до паралелей між творами відомих українських поетів, які писали про Донеччину (М.Чернявський, С.Черкасенко, В.Сосюра та ін.), і віршами В.Стуса та з'ясувати з учнями відмінність його нетрадиційного слова, стиль його мислення.

Ці завдання можуть реалізуватись перш за все на уроках літератури рідного краю, на яких вивчення творів письменників, пов'язаних життєвими обставинами з Донбасом, посідає провідне місце.

Необхідно мати на увазі, що, літературознавці у своїх дослідженнях в основному зосереджуються на філологічному коментарі до творів, розкриваючи змістово-естетичні особливості поетичного слова, то перед методикою літератури постає проблема організації навчального процесу, опертого на сучасні освітні теорії, на врахування пізнавальних рефлексій учнів у процесі їхнього осягнення художнього слова.

Тільки методично обґрунтоване поєднання вдумливого філологічного аналізу творів В.Стуса з цілями і засобами навчально-виховного процесу, власне з сучасною технологією навчання, можуть дати ефективний результату навчанні і вихованні школярів.

Очевидно, що вчителеві, який прагне заглибити донецьку юнь у поетичне слово В. Стуса, необхідно на уроках літератури рідного краю і позакласного читання почати із життєвого шляху письменника, щільно пов'язаного з рідним краєм - Донбасом, розглянути поетичні твори, наповнені образами і картинами донецької землі.

На перших заняттях, присвячених творчості письменника-земляка, вчителі з'ясують джерела формування поетового світовідчуття, враження від років важкого голодного дитинства, усвідомлення у студентські роки гнітючого стану рідного народу в умовах тоталітарної системи тощо.

Отже, предметом поглибленої на уроках літератури уваги стануть роки дитинства та студентської юності, пора змужніння та початки літературної творчості поета-земляка .

Як відомо, Василь Стус народився на Різдво Христове 6.1.1938 р. в селі Рахнівка на Вінниччині, але невдовзі батьки переїздять з дітьми на Донбас, в Сталіно (тепер Донецьк). На шостому році життя Василя віддали до школи. Протягом 1954-1959 років навчався в Донецькому педагогічному інституті на філологічному факультеті, після закінчення якого, відпрацювавши два місяці вчителем на Кіровоградщині, служив в армії (1959-1961). Після служби спробував вчительського хліба в школах Горлівки (1961-1963), працював літредактором у газеті «Социалистический Донбасс».

В 1963-1965 роках навчався в аспірантурі Інституту літератури в Києві, але був увільнений за участь у несанкціонованих літературних вечорах та за виступи на захист заарештованих у 1965 році «шістдесятників», зокрема земляка Івана Світличного. Після звільнення доводилось Василю працювати не за фахом: кочегаром, на метробуді, навіть інженером.

Щодо початків літературної творчості, то слід пам'ятати: вперше твори В.Стуса було надруковано у грудні 1959 року в "Літературній Україні" з передмовою до них видатного українського поета Андрія Малишка.

Сьогодні вже накопичено значний історико-літературний матеріал про дитинство і юність поета-земляка у вигляді спогадів друзів та однокурсників, близьких до поета людей. Головне ж, звичайно, для дослідників його дитинства і юності — це твори письменника і листи до рідних і друзів та знайомих, вміщені у зібранні його творів у чотирьох томах, дев'яти книгах.

Важливими у накресленій справі дослідження життєвого шляху можуть стати спогади товариша студентських років, поета Володимира Міщенка, про діалектологічну практику студентів педінституту, серед яких був і він і В.Стус. Практика відбувалася у селах біля славетної Савур-Могили, свідка подій давноминулих епох, оспіваної в українському народному епосі та натхненниці поетичних сюжетів не одного донецького письменника.

В.Міщенко згадував про те далеке студентське літо : "На початку