Книгу колишнього музиканта i викладача англiйськоi мови Дена Брауна "Код да Вiнчi" називають найуспiшнiшою книгою останнього десятилiття: ii тиражi перевищили п'ять з половиною мiльйонiв екземплярiв на сорока iноземних мовах.
В романі червоною ниткою проходить ідея, що християнська церква протягом двох тисячоліть приховувала від всього людства деякі факти, оприлюднення яких суттєво змінили б погляд не тільки на історію християнства, а й на фундаментальні основи його віровчення. Між тим, зміст «Коду да Вінчі», вся його драматургія не є оригінальним «винаходом» письменника. Основою для роману послужили раніше видані книги різних авторів, написаних у жанрі альтернативної історії, і головне - центральна ідея роману про те, що Ісус Христос був одружений на Марії Магдалині, в якої народилася від нього дитина.

І все ж, фоном сюжетної лінії є власне сам Леонардо да Вінчі. Його незрима присутність відчувається на всьому текстовому просторі роману.Автор використовує декілька творінь великого художника - наприклад, «Мону Лізу» і «Мадонну в гроті». Але головне смислове навантаження лягає на Леонардову фреску «Таємна вечеря». Ден Браун фокусує в романі увагу читачів на деяких символічних елементах славнозвісної «Таємної вечері» Леонардо да Вінчі, зауважуючи, що художник зашифрував у своєму шедеврі великий секрет.

Отже, у випадку з «Кодом да Вінчі» Дена Брауна ми маємо справу, з одного боку, з добре написаним літературним твором, а з іншого - вдало поставленим, знятим, добряче профінансованим і успішно розрекламованим фільмом - і не більше! І неправим буде той, хто скаже, що це не так. Ден Браун справді талановитий письменник, бо ж його роман читається легко і на одному диханні.