С т р і л е ц ь к а п о е з і я

Художнє явище, яке історики літератури означають як «стрі-лецька поезія та пісня», репрезентуюсь насамперед В. Бобинський (1898 - 1938), О, Бабій (1897 - 1975) та Р. Купчинський (1894 — 1978). Якщо твори першого виходили не раз (востаннє в 1990), то два наступні не включалися в жодну ра-дянську антологію і залишалися досі невідомими широкому загалу читачів.

Олесь Бабій (народився в 1897 р. на території теперішньої Іва-но-Франківщнни, помер у 1975 р. в м. Чикаго) — син селянина; у лавах січових стрільців захищав, як і багато патріотично настроє-них юнаків того часу, Західноукраїнську Народну Республіку від польських окупантів (згодом написав на цю тему поему «Гуцуль-ський курінь» та яовість «Перші стежі», 1937); був одним із фунда-торів, разом із В. Бобинським та Ю. Шкрумеляком, групи поетів-символістів «Митуеа» (1922). Здобувши вищу освіту в Українсько-му педагогічному інституті ім. М. Драгоманова в Празі зі ступенем доктора філології, брав активну участь у літературно-мистецькому житті Львова як письменник І журналіст. Високу оцінку його збір-кам «Ненависть і любов» (1921) та «Поезії» (1923) дав В. Бобин-ський уже після того, як дороги їх розійшлися 1.

Роман Купчинський народився_в 1894 р, на Тернопільщині, помер 1978 р- поблизу Нью-Йорка. Його життя й творча біографія багато в чому схожа з біографією О. Бабія. Теж воював у січових стрільцях, розповівши згодом про ці події в романі-трилогії «Заме-тіль» («Курилася доріженька», «Перед навалою», «У зворах Бески-ду»); працював журналістом, зокрема в редакції газети «Діло». Ве-ликою популярністю користувалися пісні на його слова, а часто й з його музикою; багато з них сьогодні знову повертається до жит-тя («Зажурились галичанки», «Човник хитається», «Накрила ніч-ка...», «їхав стрілець на війноньку» та ін.), у яких яскріє багатий діапазон настроїв — від героїчно-урочистого до гумористичного. За життя Р. Купчинський не видав жодної збірки поезій, і лише в 1983 р. український поет і критик з Нью-Йорка Б. Бойчук упоряд-кував і випустив книжку «Нсдоспівані пісні»,

Згаданих вите поетів об'єднувала, принаймні, на початку їх творчого шляху, прихильність до символізму, У кожного з авторів вона мала свої особливості: якщо В. Бобинський прагнув перепла-вити в своєму стилі витонченість версифікації європейських поетів з українською фольклорною символікою, передати тонкі порухи підсвідомості, то О. Бабій був радше поетом споглядальне-рефлек

торного плану, чиї вірші порушують проблеми людської цивіліза-ції, життя і смерті, таємниці буття («Йде Прамати Істніння від дже-рел незбагаутта і розносить вам вина у розбитому збанку»), у йо-го творах зустрічається точна й несподівана метафора («Світ місте-рій в серцях наших творить Ніч безоку І любов сліпа»; «Місто го-рем задавлене» як Лаокооя»), а Р. Купчинський любить персоніфі-кувати природу, при цьому або психологізує пейзаж, або матеріа-лізує через природні явища власний психологічний стан, наприк-лад» у «Спеці».

На жаль, на повну силу не розкрився талант ні О, Бабія, ні та-лант Р, Купчинського. О. Бабій збивався на багатослів'я й деклара-тивність у віршах кінця 20 — 30-х років, а Р. Купчинський майже перестав писати вірші. Те саме спостерігаємо і в інших поетів цієї групи: лиш коли-не-коли зблисне оригінальний образ у віршах Ю. Шкрумеляка» як» приміром» в «Авлевій жертві»; Л. Легший ли-шився автором кількох популярних пісень («Ой видно село...»), а М. Голубець, автор кількох збірок у стилі «Молодої музи» й віршів з воєнного часу, став відомий своїми дослідженнями з історії укра-їнського мистецтва. Як літературне явище стрілецька поезія є пе-рехідною ланкою між символізмом початку століття й новим поко-лінням митців.

Василь Бобинський (1898 — 1938). В. Бобинський наро-дився 11 березня 1898 р. в КристополІ, (нині м. Червон оград) на Львівщині, у родині залізничника. Навчався у гімназіях Львова та Відня. Під час першої світової війни В. Бобинський — у лавах українських січових стрільців. На цей час припадають його пер-ші публікації. У 1920 р, В. Бобинський стає комуністом, перехо-дить на бік Червоної Армії. Восени 1921 р. повертається до Льво-ва, що на той час входив уже до складу Польщі, редагує різні ле-гальні й нелегальні видения — органи ЦК КПЗУ, двічі (1923 і 1926) потрапляє до в'язниці за свою видавничу діяльність, випус-кає книжки, перекладає, друкує статті, рецензує... З листопада 1927 р. В. Бобинський — редактор місячника «Вікна», довкола якого гуртуються пролетарські письменники Галичини, В травні

1929 р. створюється літературне об*єднання «Горно». Влітку

1930 р. за рекомендацією ЦК КПЗУ В. Бобинський з родиною переїздить до Харкова... І стає, зрештою, жертвою репресій. Вже перші вірші, звернення до побратимів-усусусів, —* соціальне за-ангажовані, функціональні — вони закликають, провадять, вима-гають «Життя дати і кров Для добра людства й щастя Вкраїни*. В. Бобинський формувався як функціональний поет, який висту-пає від імені багатьох і знає, що слово може стати ділом. Та від-бувається злам в політичній орієнтації поета: Ідея національного визволення поступається ідеї визволення світового пролетаріату, Слово «Україна* практично зникає з поезії В. Бобинського. На-томість слово «пролетар» ввійде в неї на рівні найважливішого поетичного знаку.

РОМАН ЮГПЧИНСЫСИИ

Купчинський Роман Григорович (псевдоніми та криптоніми: Гак Мусій; Галактіон Чіпка; Талант Чіпка; Доля Мирон; Мирон-Доля; Зиз; Рома; Рокувабо; спільно з Василем Бобинським); Роман К; Той-сам; Харко; Учасник; Роман; Рома; Р. К.; Г. Ч.; М. Д.; Т. С.; ка, ка) чіародився 24.09.1894 р.