Слід сказати, що Р. Купчинський походить із славного роду, який веде свій початок у давнині. Так, генеалогічне древо Купчинських на сьогодні має зафіксовану дату: 1730, це рік народження о. Романа Авдиковського, одна дочка якого Єлизавета, у шлюбі з о. Семеном Шашкевичем, стала матір'ю Маркіяна Шашкевича, а друга дочка Маркела, дружина о.Михайла Тарнавського, була похресною матір'ю поета.

А ще з цього славетного родоводу вийшло двадцять священиків, це не тільки відомі церковнослужителі, а й визначні суспільно-культурні, просвітницькі діячі Віктор і Володимир Підсонські, Григорій та два Володимири Купчинські, Омелян Брояковський, Григорій Городницький, Филимон та Лев Тарнавські, Иосиф та Михайло Чайковські, Микола Хмільовський, Євстахій та Мечислав Скоморовські, Ілля Собчак, Омелян та Стефан Івасики та інші. У кожного з них, як писав поет, була своя доля і свій шлях широкий.

В Олени Підсонської (1865—1934) та о. Григорія Купчинського (1858—1911) було шестеро дітей: Володимир, Марія, Стефанія (2.09.1892— 26.01.1978), Роман, Богдан, Юліан.

Дитячі роки проходили у селі Каддубиська Бродівського повіту у родині греко-католицького священика та високоморальної жінки Олени з роду Підсанських. З Оленою Хаворовською мали двоє дітей: доню Тетяну та сина Юрія. Закінчив Перемишльську гімназію (1913), відтак навчався один рік у Львівській духовній семінарії, а відтак, записавшись 1914р. до легіону січових стрільців, пройшов з ними курними дорогами усі шість років, перебуваючи стрільцем, командантом чоти, сотні, ад'ютантом полку в ранзі поручника. 1918р. Р.Купчинський у же керував сотнею вишколу УСС на буковинсько-румунському кордоні, а у січні 1919р. командував пішим полком усусусів у боях за Львів.

Середина 1920. — лютий 1921 р. — то чорна сторона у біографії письменника; на ній — пляма інтернування у польський табір для старшин УТА у м. Тухай (в районі Гданська). Вирвавшись з «обіймів», Р.Купчинський спочатку студіює філософію у Віденському, а згодом гуманітарні дисципліни у Львові в Українському таємному університеті.

1940 Р.Купчинський спочатку емігрував до Польщі, відтак — до Австрії, Німеччини, а вже 1949 р. — до США, де й прожив до кінця своїх днів.

Слід зауважити, що поет постійно марив рідними краями, вітцівщиною. Про це свідчать, зокрема, листи. Так, 1 квітня 1957 р. до сестри Стефанії писав: «Дорогенькі. Не знаю, от тепер у Вас свята. Но в нас нічогісінько з того домашнього не зосталось. Сама форма, порожня, беззвучна і холодна. Не знаю, чи старість, чи дійсність, — так якби не було, немає того, що було й що повинно бути. О, що я дав би, щоб хоч ще раз вийти на вигін, послухати гагілок чи раненько на цвинтар паску святити. Як жахливо Ви того не розумієте, не зрозумієте...» (Мій власний архів. — Папка «Купчинські»). А ось інший документ — лист у віршованій формі, надісланій Стефанії 1963р. під великодні свята:

БЕЛЗЕЦЬ

Старенька хата, ґанок в винограді, Довкола груші, яблуні сидять, Нароствір двері — видно, гостям раді, Маленькі вікна в сонці миготять.

Поросла мохом стріха похилилась І заглядає сміло до вікон,

Чи Зоська спить, чи вже Марися вмилась, Чи Віктора вже відчепився сон?..

Минулося. Поросла мохом стріха Не заглядає до вікон уже, Одна для нас лишилася потіха, що час ласкаво спомин береже.

(переписано сестрою Романа Кубинського Марією.

Вірш має п 'ять куплетів // Там само).

Загалом можна вважати 1915 р. — точкою відліку на творчій ниві Р.Купчинського. Як справедливо зазначає дослідниця Н.Кулеша, саме у середовищі УСС 1915 р. «розгорнула свою діяльність Пресова кватира й Артистична горстка УСС, які збирали різноманітні матеріали, документи, фотографії для увічнення пам'яті стрілецького чину, випускали періодичні видання, компонували архіви УСС» (УЖІ. — 1995. — Вип.ІІ. — С. 107).

Відомо, що саме 1915 р. у Відні в часописі «Вісник Союзу визволення України» був опублікований перший вірш Р. Купчинського (за спогадами рідних, перші віршовані рядки склалися ще у часи гімназійного навчання), потім художні твори з'являлися у часописах «Діло», «Шляхи». Саме на період 1916—1917 pp. припадає написання текстів, що стали популярними піснями, — «Ой шумить, шумить та дібровонька», «Човен хитається серед води».

Як журналіст, публіцист співпрацював з такими періодичними виданнями, як «Діло», «Новий Час», «Неділя», «Кооперативна родина», «Заграва», «Світ».

Створивши у Львові 1922 р. разом з В. Бобинським, П. Ковжуком, М. Голубцем, Л. Лепким, літературно-мистецьку символістську групу «Митуса», Р. Купчинський поринув у вир культурного життя, входив до редколегії журналу, яка, на жаль, випускала всього чотири числа — До речі, на сторінках цього видання друкувалися О. Бабій, Д. Загул, Р. Купчинський, Ю. Липа, В. Левицький (Софронів), А. Павлкж, В. Січин-ський, Ю. Шкрумеляк, Є. Яворський, з художніми репродукціями — О. Архипенко, П. Ковтун, Ю. Нарбут.

1933р. Р. Купчинський очолив Товариство письменників і журналістів ім. Івана Франка у Львові (до 1939 p.).

Товариство письменників і журналістів як потужна творча організація протягом кількох років відслідковувала талановиті твори, і чимало літераторів були відзначені літературними преміями: У. Самчук за роман «Волинь», С. Гординський за книгу поезій «Буруни» та переспівів «Слово про Ігорів похід», Катря Гриневичева за твір «Шестикрилець». Серед відзначених на конкурсі кращих авторів були Ю. Косач, Б.-І. Антонич, Галина Журба, Б. Кравців, С. Левинський, Є. Маланюк, Ю. Липа, В. Левицький-Сафронів, О. Ольжич, Я. Дригинич, В. Гавриляк,