Бібліографічна інформація

Важливим елементом будь-якої наукової роботи є її біб-ліографічний апарат, бібліографічна інформація, які є своєрі-дним ключем до тих джерел, якими користувався автор при її написанні. Крім того, такий апарат певною мірою є виразом наукової етики та культури наукової праці.

Бібліографічна інформація - це сукупність даних про документ (переважно первинний). Ці дані можуть бути фор-малізованими і неформалізованими.

Формалізовані бібліографічні дані переважно відокрем-лені і з текстом не пов'язані. Такі дані про документ можуть бути представлені у формі бібліографічного посилання або його фрагменту, або у формі відсилань.

Неформалізовані бібліографічні дані завжди безпосеред-ньо пов'язані з текстом, в якому вони наводяться. їх склад, форма викладу завжди визначаються автором самостійно. Слід відзначити, що в науковій літературі, в наукових робо-тах, а до них належать і студентські, і магістерські роботи, така форма зустрічається не дуже часто.

Бібліографічне посилання - це бібліографічний опис у будь-якому документі іншого, який цитується або згадується. Бібліографічний опис - це сукупність відомостей про друкований твір або інший документ що дає змогу отримати уявлення про його зміст, чита-цьке призначення, обсяг, довідковий апарат і т. д. Об'єктами бібліографічного опису є книги, окремі публікації спеціаль-них видів нормативно-технічних і технічних документів, окремий том: випуск багаторазових або серійних видань, а також статті, розділ, глава і т. п.

Залежно від ролі та призначення в конкретній роботі бібліографічні посилання можуть бути розміщені таким чи-ном:

а) в основному тексті - внутрішньотекстові посилання;

б) в підрядкових примітках - підрядкові посилання;

в) в затекстових примітках (коментарях) - затекстові по-силання;

г) в складі прикнижкового та пристатейного бібліографі-чного списку.

Внутрішньотекстові посилання зазвичай короткі і від-межовуються від тексту, до якого вони відносяться, перева-жно за допомогою круглих дужок (рідше двокрапкою).

Наприклад: "В навчальному посібнику В. П. Петренка та М. О. Данилюка "Вступ до менеджменту" (Івано-Франківськ: ІФІНГ, 1994) на стор. 50 наведена менеджерська сітка управління""

Підрядкові та затекстові посилання (зноски) завжди від-ділені від основного тексту лінією і пропусками рядків, але найчастіше лінією.

У звітах про науково-дослідні роботи, курсових та дип-ломних проектах, магістерських випускних роботах та інших неопублікованих роботах використовують зазвичай підрядко-ву нумерацію (індексацію) підрядкових приміток (посилань).

Затекстові посилання розміщуються за текстом і їм за-звичай передує рубрика "Примітки". Такі посилання менш зручні для читача, оскільки кожний раз потрібно переривати читання та звертатись до приміток, котрі розміщені в кінці книги. Але водночас вони дуже економічні, потребують ме-нше місця та паперу. Такий вид посилань широко використо-вується при виданні художньої літератури, різних наукових видань, де потрібний солідний довідковий матеріал.

Відсилання - це додатковий компонент документованих посилань. Необхідність у відсиланні виникає при просторо-вому розриві змістовного та описового, коли описовий доку-мент або його частина виносяться у підрядкові примітки або в прикнижкові чи пристатейнї бібліографічні списки.

За своєю формою відсилання - це певне умовне позна-чення відповідного підрядкових або затекстових приміток, причому вони можуть змінюватись залежно від форми поси-лання. Відсилання до підрядкових приміток приводять пере-важно у формі арабських цифр - порядкових номерів примі-ток або зірочок.

Відсилання у вигляді зірочок використовують тоді, коли кількість підрядкових приміток невелика, і вони рівномірно розподілені по всій роботі: 2-3 примітки на кожній сторінці. При цьому зірочки (або цифри) вказуються у вигляді індексу на верхній лінії шрифту.

Культура наукової роботи передбачає і культуру її біб-ліографічного апарату, зокрема прикнижкового бібліографіч-ного списку. Сюди слід віднести і ретельність відбору доку-ментів, що включаються до списку, і раціональність побудо-ви, і наявність зв'язків з текстом, і повноту та вірогідність бібліографічних відомостей, і дотримання вимог чинних ста-ндартів, і, нарешті, наявність необхідних пояснень, примі-ток, покажчиків.

Прикнижковий бібліографічний список поміщають в кі-нці роботи після основного тексту, а за наявності додатків - переважно після них, перед допоміжними покажчиками. Списки літератури до окремих глав - зазвичай в кінці роботи під рубриками: "До глави...". Пристатейний бібліографічний список розміщують після тексту статті, а коли стаття супро-воджується рефератом (незалежно якою мовою), то після нього.

При складанні списку використаної літератури (прикни-жкового списку) її слід розміщувати в такому порядку:

Інша використана література (книги, статті, інші ма-теріали).

В наукових роботах використовують п’ять способів по-будови бібліографічного списку: алфавітний, хронологічний, алфавітно-хронологічний, нумераційний та систематичний.

Алфавітний спосіб групування літературних джерел ха-рактерний тим, що прізвища авторів та заголовки (коли авто-ри не вказані) розміщуються за алфавітом окремо після пере-ліку всіх джерел мовою наукової роботи. При алфавітному способі розміщення бібліографічних описів джерел їх список переважно не нумерують. Зв'язок бібліографічних записів зі основним текстом встановлюється за допомогою прізвища ав-тора та року видання.

Бібліографічний список за хронологією публікацій доці-льний в науковій роботі тоді, коли основним завданням спис-ку є відображення розвитку наукової ідеї або певної думки. Принцип розміщення описів тут - за роками видання. Форма зв'язку записів з основним текстом - за номерами записів у списках. Такі номери, як було вказано вище, беруться в пря-мі або округлі дужки.

Алфавітно-хронологічний спосіб групування літературних джерел доцільно використовувати тоді, коли в роботі зустрічаються декілька джерел одного автора. В таких випадках основний матеріал розміщується за алфавітним принципом, а в межах даного автора - за хронологічним. Нумерація в да-ному випадку не обов'язкова.

Нумераційний спосіб формування бібліографічного спи-ску передбачає розміщення джерел в списку за порядком їх використання при виконанні роботи. Форма зв'язку записів з основним текстом - за номерами їх записів у списку.

Систематичний спосіб групування бібліографічного ма-теріалу