а) за темами глав роботи;

б) за рубриками того чи іншого розділу тематичної кла-сифікації літератури.

В систематичному бібліографічному списку розміщення описів в межах окремих рубрик може бути за алфавітом, за хронологією, за характером змісту тощо. Форма зв'язку опи-су з основним текстом - за номерами записів у списку.

Вибір способу побудови бібліографічного списку зале-жить від його призначення, кількості та характеру відображе-них в ньому документів, характеру відсилань і посилань та ін. Але при будь-якій побудові бібліографічного списку доцільно пронумерувати позиції (за винятком алфавітного) списку, щоб використовувати порядкові номери для відсилання до них в тексті. Це особливо важливо, коли використовується конкретний цитований матеріал.

В практиці виконання науково-дослідницьких робіт, ку-рсових та дипломних проектів, магістерських випускних ро-біт, дисертацій найчастіше використовується алфавітний спо-сіб побудови бібліографічного списку, хоч можливі й інші варіанти.

Незалежно від способу побудови списку літератури, іс-нують певні загальні правила бібліографічного опису. Кож-ний бібліографічний опис друкованого твору складається з обов'язкових та факультативних елементів, які за своїми фу-нкціями об'єднані в галузі, що передбачають послідовність записів реквізитів твору.

Обов'язкові елементи бібліографічного опису книг включають основний заголовок, відомості про авторів (інди-відуальних чи колективних), місце видання, видавництво, рік видання, кількість сторінок.

Факультативні елементи охоплюють назву типографії, відомості про ілюстрації, оправу, ціну, тираж та ін.

Бібліографічні описи джерел, використаних в наукових дослідженнях, здійснюється тільки за обов'язковими елемен-тами. Факультативні та обов'язкові елементи наводяться в бібліографічних виданнях.

При складанні бібліографічних описів використовують два способи: авторський та "Під заголовком". Авторський використовують тоді, коли на титульній сторінці вказані ав-тори твору. Спосіб "Під заголовком" використовується тоді, коли автори не вказані, або коли їх багато. Основні правила складання бібліографічних описів зводяться до такого.

1. При використанні офіційних документів - законів, Указів, постанов і т. п. вказується: повна назва документа, форма документа, номер і дата прийняття. Доцільно вказати і місце публікації (первинне або вторинне). Це дасть змогу Уникнути непорозумінь при посиланні на них.

Приклад:

Про захист національного товаровиробника від демпін-гового імпорту: Закон України № ЗЗО-ХІУ від 22. 12. 1999р. // Закон і бізнес, 1999, № 14-18.

Про норми відшкодування витрат на відрядження в ме-жах України та за кордон: Постанова Кабінету Міністрів України № 663 від 23. 04. 1999р. // Закон і бізнес, 1999, № 21.

Аналогічно описуються і всі підзаконні акти: накази, розпорядження, постанови різних міністерств і відомств України.

2. При використанні виступів або статей керівників
держави вказується прізвище та ім’я автора, назва роботи,
місце виступу та місце і час публікації. Зараз практикується

рідко.

3. На роботи одного - трьох авторів складається ав-торський опис в загальноприйнятому порядку: вказуються прізвища авторів, назва роботи, місце видання, видавництво, рік видання та обсяг роботи.

Приклад:

Петренко В. П. , Данилюк М. О. Вступ до менеджмен-ту: Курс лекцій. - Івано-Франківськ: Івано-Франківський ін-ститут нафти і газу, 1994. - 160с.

Тугаєнко-Серяк С. М. Довідник службовця. - К. : А. С. К., 2000. -416 с.

4. Коли авторів більше, ніж три, можливі два варіа-нти складання опису: вказується тільки прізвище першого ав-тора, або вказуються прізвище перших трьох авторів.

Приклад:

Лесюк О. І. та ін. Організація управління підприємст-вом /О. І. Лесюк, М. Д. Федишин, Т. М Орищин, А. О. Устенко: конспект лекцій. - Івано-Франківськ: Інститут наф-ти і газу, 1992, -80с.

5. Коли авторський колектив великий і книга видається за редакцією одного чи декількох авторів, опис робиться "ПІД заголовком": наводиться назва книги, подаються прізвища редакторів і дальше в загатьноприйнятому порядку. В окре-мих випадках, коли склад авторів не перевищує 5-7 осіб, мо-жна навести в дужках прізвища всіх авторів.

Приклади:

Довідник з нафтогазової справи /За ред. В. С. Бойка, Р. М. Кондрата, Р. С. Яремійчука. -К., Львів: 1996. -620с.

Організація і управління виробництвом: нафтогазовий комплекс: Навч. посібник / За ред. О. І. Лесюка. - Івано-Франківськ: Факел, 1999. -507с.

Аналогічно описуються енциклопедичні видання з тією тільки різницею, що вказується номер тому.

6. На всі двомовні чи багатомовні словники опис склада-ється "Під заголовком", вказується назва словника, а через косу лінію наводяться прізвища їх укладачів або тільки пер-шого з них та слова "та ін. "

Приклад:

Короткий українсько-російсько-англо-німецький слов-ник з економіки та менеджменту / укл. О. І. Лесюк, В. В. Титова, Б. П. П'ятничко, С. К. Крамаренко. - К. : Спалах ЛГД, 1994. -312 с.

У словниках різних типів доцільно вказувати їх обсяг щодо кількості охоплених тлумаченням термінів, кількості слів і т. п. Це робиться через двокрапку після повної назви видання. У наведеному вище прикладі це буде виглядати так:

Короткий українсько-російсько-англо-німецький слов-ник з економіки та менеджменту: Близько 3500 слів і слово-сполучень / Укл. О. І. Лесюк та ін. - К. : Спалах ЛТД, 1994. -312 с.

7. При використанні статті із неперіодичного видання вказується все, як було наведено вище, але крім того наво-диться назва видання.

Приклад:

Лесюк О. И. , Устенко А. А. , Ясова Л. В. К методике количественной оценки факторов зффективности сооружения нефтяных скважин // В кн. Совершенствование планово-зкономических методов повишеныя зффективности капитальных вложений, основних фондов и новой техники. - К. : ИЗ АНУССР, 1980. С. 42-49.

При використанні статті із періодичних видань крім того вказується також номер або том видання.

Приклад:

Василик О. Д. Фінанси в економічній системі держави // Фінанси України, 2000. №1, С. 3-Ю.

Устенко А. О. Аналіз інформаційного забезпечення від-ділів управління бурових робіт // Розвідка та розробка нафто-вих і