Літературна бібліографія: історія та сучасний стан

Зміст

Вступ……………………………………………………………………………….3

1. Історія розвитку української літературної бібліографії

1.1 Історичний розвиток світової та української літературної бібліографії..5

1.2 Етапи розвитку літературної бібліографії у нашому краї……………….7

1.3 Ю.Меженко – видатний український бібліограф початку ХХ століття.11

1.4 І.Бойко – відомий бібліограф другої половини ХХ століття…………..13

2. Сучасний стан літературної бібліографії в Україні

2.1 Визначення терміну “літературна бібліографія”………………………..16

2.2 Типи та їхня характеристика бібліографічних посібників……………..16

2.3 Засновниця школи літературної бібліографії – Ніна Рева……………..18

Висновки ………………………………………………………………………...20

Список використаних джерел…………………………………………………..21

Вступ

Сучасний суспільний розвиток характеризується глобальною трансформацією індустріального суспільства в інформаційне. Соціально-економічні перетворення в Україні, пов'язані з переходом до ринкової економіки, реформуванням освіти, орієнтацією на загальнолюдські цінності, підвищенням інтелектуального та духовного рівня людей потребують підвищення бібліографічної інформованості про літературу з різних галузей знань. Цьому значною мірою сприяє система бібліографічних посібників різного типу і читацького призначення.

Актуальність цього питання визначається й тим, що в Україні відсутній глибокий науковий аналіз даної проблеми, а також спеціальне комплексне дослідження системи бібліографічних посібників як соціокультурного явища. Окремі питання даної проблеми розглядалися у працях таких українських бібліографознавців, як М.Геращенко, Г.Швецова-Водка, Р.Жданова, Н.Рева, М.Слободяник, О.Довгопола та інші.

Об’єктом цього реферату є літературна бібліографія, для якої у свою чергу об’єктом є бібліографічний посібник.

Предметом роботи є історичні закономірності виникнення та розвитку та сучасний стан літературної бібліографії в Україні.

На основі об’єкта та предмета випливає мета – охарактеризувати особливості історичного розвитку літературної бібліографії та вивчити типологічні закономірності її сучасного стану.

Перед нами поставлено такі завдання:

- вивчити історичні аспекти розвитку світової та української літературної бібліографії;

- визначити етапи розвитку літературної бібліографії нашого краю;

- охарактеризувати бібліографознавчу діяльність Ю.Меженка;

- проаналізувати діяльність відомого бібліографа другої половини ХХ століття – Івана Бойка;

- вивчити визначення терміну “літературна бібліографія”;

- здійснити порівняльний аналіз типів бібліографічних посібників та дати їм характеристику;

- охарактеризувати вклад Ніни Реви у розвиток літературної бібліографії.

У першому розділі йдеться про історичні закономірності розвитку літературної бібліографії та її видатних дослідників в Україні.

Другий розділ містить короткий аналіз сучасного стану даної дисципліни.

Розділ 1

Підрозділ 1.1

Бібліографія як наука зародилася ще у стародавньому світі. Спочатку термін „бібліографія” означав книгописання, згодом – опис книг. Це було зумовлено розвитком культури, появою великої кількості рукописних, а згодом і друкованих книг. Так, відомі бібліографічні таблиці, складені під керівництвом Каллімаха (ІІІ ст. до н.е.). В Європі першою друкованою бібліографічною працею є „Книга про церковних письменників” (1494 р.) Йоганна Триттенхеймського. Найзначнішою для свого часу була чотиритомна праця швейцарського вченого К. Гесснера „Загальна бібліотека”, видана 1545—1555 рр. в Цюріху.

На території України найдавнішими були бібліотеки Софійського собору в Києві (1037 р.) та Києво-Печерської лаври (ХІ ст.), звідки й тягнуться перші паростки бібліографії як окремої галузі. Згодом вони отримують розвиток у книгозбірнях Києво-Могилянської колегії (XVII ст.), Львівського, Київського, Чернігівського, Луцького, Острозького та інших братств (XVI—XVII ст.).

Якщо спочатку опис книг був справою окремих бібліографів-ентузіастів, то згодом почали виникати бібліографічні товариства. Однією з причин цього був своєрідний інтелектуально-інформаційний спалах, що мав місце у ХІХ—на початку ХХ ст., збільшення накладів книг, наслідком – розвиток бібліографічної науки. Так, 1909 р. у Львові при науковому товаристві імені Шевченка організовано Бібліографічну комісію (1934 –1939 рр. – Бібліологічна комісія) на чолі з І. Левицьким. Її почесним членом був І.Франко, членами – М. Возняк, В.Гнатюк, Ф. Колесса, М.Комаров та інші. Видано 7 томів „Матеріалів української бібліографії” (зокрема, праця І.Левицького „Українська бібліографія Австро-Угорщини (1909 – 1911 рр.), покажчики творів І.Франка, українських перекладів творів Й.В.Гете, покажчик з історії України І.Калиновича та інші). На півдні України при Новоросійському університеті діяло Одеське бібліографічне товариство (1911—1919 рр.) на чолі з істориком І.Лінниченком, яке видавало „Известия Одесского библиографического общества” (1911—1916 рр.), де друкувалися бібліографічні покажчики краєзнавчого характеру, історико-літературні матеріали про Г.Сковороду, І.Гончарова, Ж.Ж.Руссо, Сервантеса.

Багато уваги питанням бібліографії приділяли І.Франко, М.Павлик, Б.Грінченко, О.Лазаревський та інші.

Як самостійна галузь бібліографічної діяльності вона почала розвиватися у ХІХ ст. і пов’язана із становленням нової української літератури. Першими бібліографічними публікаціями були надрукований Маркіяном Шашкевичем в альманасі „Русалка Дністровая” (1837 р.) перелік творів українських письменників, фольклорних збірок, критико-бібліографічний огляд публікацій українських народних пісень та фольклористичних досліджень у „Литературных прибавлених к „ Русскому инвалиду” на 1837 год.”

У 50—60-і рр. ХІХ ст. у зв’язку з пожвавленням національно-культурної діяльності в Україні посилюється інтерес до бібліографічної галузі. З’являються персональні покажчики, присвячені життю і творчості Г.Сковороди, Є.Гребінки, Г.Квітки-Основя’ненка та ін., перші спроби регулярної поточної інформації про нові явища української літератури (річні критично-бібліографічні огляди М.Максимовича, М.Костомарова, І.Вагилевича, О. Лазаревського, П.Єфименка, І.Франка, М.Комарова). Важливу роль у розвитку української літературної бібліографії ХІХ ст. відіграли журнали „Основа”, „Молот”, „Життє і слово”, „Народ”, „Літературно-науковий вісник”, а також альманах „Рада”. В розвиток української літературної бібліографії значний внесок зробили І.Франко, М.Павлик, І.Левицький, Б.Грінченко, С.Пономарьов та ін. Подією стали покажчики М.Комарова „Бібліографічний покажчик нової української літератури” (1883 р.), „Т.Г.Шевченко в літературі та мистецтві” (1903 р.), „Українська драматургія” (1906 р.), фундаментальна праця І.Левицького „Галицько-руська бібліографія ХІХ століття” (1888—1895 рр.) та ін.

Підрозділ 1.2

Неоціненний внесок у розвиток різних галузей бібліографічної науки ХІХ—ХХ ст. зробили представники Галичини. Зацікавлення бібліографією спостерігаємо у письменників, науковців, діячів культури, юристів тощо, людей багатьох національностей і різних політичних уподобань. Об’єднувало їх, проте, намагання вивчити, осмислити і систематизувати обшир знань про культурні надбання землі, яка дала їм життя і наснагу для творення.

У цьому розділі в