алфавітному порядку подаємо дані про найбільш яскраві або цікаві у певному контексті бібліографічної роботи постаті, діяльність яких пов’язана з Галичиною ХІХ—ХХ ст. Саме їх набутки дали крила для творчого злету багатьом нашим землякам – від минувшини до сучасності.
Бернацький Людвик (1882—1939 рр.) – історик літератури і театру, директор інституту „Оссоленіум” у Львові (1918—1939 рр). Підготував матеріали до бібліографії творів І.Красіцького і каталог пам'яток його життя та епохи (портрети І. Красіцького, його рідних і видатних сучасників, речі особистого вжитку тощо), які знаходяться у власності його нащадків.
Вагилевич Іван (1811—1866 рр.) – письменник, фольклорист, філолог, історик, етнограф, один з організаторів і провідних діячів „Руської трійці”. Здійснив опис творів українських письменників XVI—XVIII ст. І.Потія, І.Галятовського, З.Копистенського, П.Могили, М.Смотрицького, Г.Кониського та ін., написаних польською мовою, з додатком, що включає список праць українських письменників латинською мовою і короткі біографічні довідки про авторів, створив бібліографію європейської, зокрема, слов’янської гуманітарної наукової літератури кінця XVIII – початку ХІХ ст. та ін.
Возняк Михайло (1881 – 1954 рр.) – літературознавець, академік АН УРСР (з 1929 р.), професор (з 1939 р.), завкафедрою української літератури Львівського університету ( з 1944 р.), заввідділом української літератури Інституту суспільних наук АН УРСР у Львові ( з 1951 р.). Серед бібліографічних матеріалів—картотеки до історії давньої української літератури, історії мови, творчості членів „Руської трійці”, І.Франка, картотека заголовків народних пісень із вказівками на першодруки і найбільш важливі публікації.
Головацький Яків (1814—1888 рр.) – поет і вчений, член „Руської трійці”, професор української мови та літератури (1848—1867 рр.) і ректор (1864 р.) Львівського університету, голова археографічної комісії у Вільнюсі (1869—1888 рр.).Залишив виписки, бібліографічні нотатки з історії та лексикографії слов’янських мов.
Гресько Михайло (1913—1989 рр.) – літературознавець, бібліограф, кандидат філологічних наук, доцент кафедри іноземних мов Українського поліграфічного інституту ім. І.Федорова у Львові. Автор бібліографічного покажчика „Т.Г.Шевченко французькою мовою (1847—1967рр.)”, статті „Іван Франко – редактор і критик Гі де Мопассана” та дипломної роботи „Селяни у творчості Гі де Мопассана” французькою мовою, матеріалів, пов’язаних із захистом кандидатської дисертації на тему „Твори Гі де Мопассана в перекладах і критиці на Україні (1883—1960 рр.)”.
Гуменюк Михайло (1918—1988 рр.) — бібліограф і літературознавець, бібліотечний інспектор Львівського облліту (після 1945 р.), заввідділом бібліографії Львівської наукової бібліотеки ім. В.Стефаника АН УРСР (1952 — 1988 рр.). Підготував машинопис книги „ Українські бібліографи ХІХ — поч. ХХ століття: нариси про життя та діяльність”, матеріали до неї (картотеки, конспекти архівних джерел, довідки, нотатки, виписки тощо). Автор статей з питань історії бібліографії та бібліотекознавства: „З матеріалів до хрестоматії української бібліографії ХІХ – поч. ХХ ст.”, „Бібліографія в наукових дослідженнях академіка АН УРСР М.С.Возняка”, „Трудівник на полі бібліографії” (про І.Левицького), „К.О. Копержинський як бібліограф і книгознавець”, „Я. Головацький – бібліограф”, “Бібліографія на допомогу науковцям”, “Про деякі особливості наукової творчості” та ін. Рецензував бібліографічні покажчики, статті, окремі видання.
Дорошенко Володимир (1879—1963 рр.) – літературознавець і бібліограф, бібліотекар (1909—1939 рр.), згодом директор бібліотеки НТШ. Підготував картотеку творів, які виходили з 1840 по 1939 рр. в Україні й за кордоном, до персональної бібліографії Т.Шевченка. Автор картотеки матеріалів до персональної бібліографії класиків української літератури, вчених і громадських діячів: М. Драгоманова, І. Франка, Б.Грінченка, Лесі Українки, В.Щурата, О.Барвінського, А.Крушельницького, К.Студинського, М.Возняка, М.Грушевського, І. Свєнціцького, С.Єфремова, І.Кревецького, М.Євшана та ін. Уклав каталоги книжкових видань і праць українських авторів, а також перекладів українською мовою творів зарубіжних письменників: Г.Андерсена, В.Гюго, В.Гете, Ж.Верна, А.Доде, Г.Гауптмана, С.Жеромського, М.Твена, Ф.Шіллера. Залишив бібліографічні нотатки.
Левицький Іван (1850—1913 рр.) – бібліограф, один з редакторів газети „Мир” (1886 р.), голова Бібліографічної комісії Наукового товариства ім. Т.Шевченка у Львові (з 1909 р.). Підготував матеріали до бібліографічного словника галицьких, буковинських та закарпатських українських письменників, вчених й інших діячів культури, а також громадських і політичних діячів ХІХ ст., відомого в літературі як „Словник Левицького”. „Словник” охоплює понад 3500 імен і складається переважно з газетно-журнальних вирізок, бібліографічних та інших нотаток. Зібрав матеріали до неопублікованих випусків незавершеної праці „Галицько-руська бібліографія” (за 1894—1900 рр.), в тому числі опрацьовані й підготовленні до друку (за 1894 р.), каталоги видань друкарні М.Білоуса в Коломиї і Ставропігійському інституті 1890-х рр., алфавітні списки псевдонімів тощо.
Лозинський Іван (1927—1992 рр.) – бібліограф, літературознавець-славіст, завідуючий відділом літератури іноземними мовами Львівської обласної наукової бібліотеки ім. Я.Галана. Автор бібліографічних покажчиків „Львівський період життя й творчості Тадеуша Боя-Желенського”, „Патрус-Карпатський А.М. – закарпатський поет (бібліографічні матеріали)”, бібліографічних списків І.Франка, Лесі Українки, М.Деркач, історії польської літератури, статті ”Професор І.С.Свєнціцький – бібліотекознавець і бібліограф” (рецензія-рекомендація Ф.П.Максименка).
Шараневич Ізидор (1820—1901 рр.) – історик і археолог, професор Львівського університету, почесний доктор Київського університету, дійсний член Краківської академії наук, сеньйор Ставропігійського інституту у Львові. Підготував нотатки до історії міст і сіл Галичини, зведені в алфавітну картотеку, що охоплює понад 200 населених пунктів, нотатки й архівні виписки до історії Львівського Ставропігійського братства та біографій його діячів тощо. Автор відозви до громадськості у зв’язку з підготовкою інститутом археографічно-бібліографічної виставки (1888 р.) та „Списку грамот, актів і важливих записних книжок історичного архіву Ставропігійського інституту у Львові” (1878 р.).
Лепкий Богдан (1872—1941 рр.) — поет-лірик, прозаїк, літературознавець, критик, вчений, педагог, перекладач, художник, видатний діяч української культури, дійсний і почесний член НТШ. Навчався (1883—1891 рр.), а потім працював у Бережанській гімназії (1895—1898 рр.). Був