багатьма причинами, зокрема тим, що за своєю природою фразеологізми – складніші утворення, ніж слова і вільні словосполучення. Сполучуваність фразеологізмів з іншими мовними одиницями залежить від складності структури, від семантики сталих словосполучень. Поява нових значень зумовлюється тим, що вільне словосполучення, вживаючись у різному словесному оточенні, набуває різноманітної семантико-синтаксичної слово сполучуваності і нових семантичних зрушень, повторних метафоризацій [57, 6].

” Так, наприклад, вираз роззявляти ( роззявити, розкрити, розкривати ) рот ( рота ), крім прямого значення, має, має як засвідчує ” Словник української мови ( т. 8, с 887 ), ще такі значення: а) починати промовляти, говорити: Люди в покоях або говорили по-польськи, або й ротів не роззявляли ( І. Нечуй-Левицький); б) ( на кого ) починати лаяти кого-небудь, кричати на когось: Іду я по ризі та шкутильгаю. А Солов’їха вже й рота роззявила: Покарав тебе Господь! Бодай була й другу ногу зломила (І. Нечуй-Левицький); в) захоплено або здивовано слухати чи дивитися на кого-, що-небудь, забуваючи про все інше: Поїхали ми до Києва. В Києві я роззявив рота на вокзалі і так ішов з вокзалу через весь Київ до лаври (Остап Вишня) г) бути неуважним: Ну, а тепер, чоловіче, не роззявляй рота, думаючи про завтрашній день… ( М. Стельмах ); д) ( на що ) заздрячи, посягати на що-небудь: ” Ну, чого ж, і ти був хазяїном. П’ять моргів землі чужої мав. Широко розкривав рота на чуже добро ( І. Цюпа )” [ 3, 50 ].

Таким чином, ” Словник української мови ” подає п’ять значень, тоді як Л. І. Скрипник у своїй монографічній праці розглядає тільки три значення цього

11

фразеологізму: 1) говорити, сказати; 2) дивуватися, здивуватися; 3) гаятися, задивлятися на щось і под.

Властива цілому ряду фразеологізмів багатозначність виникає на основі переосмислення, викликаного повторною метафоризацією того самого змінного словосполучення. Велику роль при цьому відіграє контекст, словесне оточення, в якому той чи інший вираз уживається. ” Контекст у відношенні до багатозначності фразеологізму, - зазначає В.П. Жуков, - ” є

засобом виділення і актуалізації виділеного значення. Без контекстуальної підтримки неможливо реалізувати жодного фразеологізму ”. Значення полісемічних фразеологізмів відрізняється одне від одного як предметно логічним змістом, так і різними граматичними характеристиками. Конкретними прийомами розрізнення багатозначних фразеологічних одиниць є поєднання смислового і логіко-граматичного методу аналізу, методу семантичних зрушень за оточенням [ 3, 52 ].

Л.Г. Авксентьєв вважає, що говорячи про наявність у фразеологічної одиниці своєї семантики, неможна не сказати й про те, що подібне значення має кожне повнозначне слово. У цьому безперечно, спільність, а разом з тим і відмінність слова і фразеологізму. Фразеологічна одиниця і слово можуть бути близькими семантично, тобто виражати спільне поняття. Але спільні поняття, яке кожна з цих мовних одиниць виражає буде спільністю відносною. Значення фразеологізму може співвідноситися зі значенням слова. Крім того ” фразеологічне значення”, на відміну від лексичного, не ускладнене словотворчим значенням, що й становить істотну особливість фразеологічної семантики. Ознаки лексичного значення передаються єдиною звуковою оболонкою слова; ознаки фразеологічного значення можуть передаватися по-різному. Лексичне значення слова виражається його морфемним складом, значення фразеологізму передається словами-компонентами. На відміну від слів у вільному словосполученні, слова – компоненти – це складові частини фразеологічної одиниці, і між ним немає тих смислових, формальних відношень і зв’язків, які є між словами у

12

звичайних словосполученнях. Слова-компоненти фразеологізму позбавлені певною мірою семантичних властивостей слова хоч у різних типів фразеологічних одиниць спостерігається різний ступінь зближення чи віддалення їх значення із семантикою окремих лексичних одиниць [ 1, 30 ].

Десемантизація слів-компонентів, як підкреслював Ш. Баллі, досягає такого рівня, що ” свідомість мовця пов’язує весь вираз з ідеєю, символом якої він є, і цей зв'язок примушує забути власне значення кожного елемента звороту. Усіх подібних випадках так або інакше спостерігається нерозуміння

і забуття. То втрачається сам смисл слів, які входять до складу фразеологізму, то перестають відчуватися синтаксичні зв’язки ”. ” Причина семантичної і граматичної деактуалізації компонентів полягає в тому – зазначає В.П. Жуков, – що вони нарізно і разом втрачають предметну спрямованість. З моменту створення фразеологізм усім лексичним складом починає відображати таку позамовну дійсність ( предмета, явища, події, дії, властивості, уявлення ), з якою втратили ( повністю або частково ) зв'язок самі по собі компоненти. Внаслідок такої семантичної переорієнтації компоненти втрачають семантичну співвіднесеність з відповідними словами вільного вжитку ” [ 20, 25 ].

Семантична нерозкладність виникає або підтримується також і тим, що в окремих фразеологічних одиницях структуру становлять застарілі слова-компоненти іншомовного походження, архаїзми: збити з пантелику, ускочити в халепу, брати ( піднімати на кпи ( кпини ), брати ( взяти ) на цигундер, іти (грати) ва-банк, берегти як зіницю ока, дати дьору, ні на йоту, ні гугу, притча во язицях, темна вода в облацях та ін. Однак не всі фразеологічні одиниці мають однакову семантичну нерозкладність, цілісність. Розглянувши семантику таких, наприклад, фразеологізмів, як п’ятами накивати ( тікати ), молоти язиком ( вести пусту розмову ), робити з мухи слона ( дуже перебільшувати щось ), палець об палець не вдарити ( зовсім нічого не робити ), кидати