13

стані ), плести павутину ( хитро примушувати підкорятися ), переливати з пустого в порожнє ( вести безпредметніё беззмістовні розмови ), вивести на чисту воду ( викрити, надати розголосу якісь справі ), побачимо, що їх значення також є цілісним і нерозкладним, але цілісність і нерозкладність тут умотивовується перебуває якоюсь мірою під впливом семантики слів-компонентів, які ще не остаточно фразеологізувалися, і їх значення впливає на розкриття семантики фразеологізму в цілому [ 1, 31 ].

Сполучуваність фразеологізмів з іншими мовними одиницями залежить певною мірою від структури. Не випадково фразеологічні одиниці зі

структурою предикативних словосполучень мають значно менші можливості сполучатися з іншими одиницями мови, виступаючи самостійними реченнями або складовими частинами складних синтаксичних структур.

Сполучуваність фразеологізмів з іншими мовними одиницями, їх функціонування в мові залежить також і від значення самого словосполучення. Значення фразеологізму – результат переносного вживання вільного словосполучення.

Поява нових значень зумовлюється тим, що вільне словосполучення, вживаючись у різному словесному оточенні, набуває різноманітної семантико-синтаксичної сполучуваності і повторних або паралельних метафоризацій [ 4, 40 ].

Отже, спостереження дають підстави зробити такі висновки:

характерною особливістю семантики фразеологічних одиниць є те, що вони здатні протиставлятися вільним сполученням однакового словесного складу своїм узагальнено-цілісним значенням;

не всім фразеологічним одиницям однаково властиві семантична цілісність нерозкладність значення, що свідчить про різний ступінь ідіоматичності виразу в цілому. Ідіоматичність становить внутрішню смислову єдність фразеологізму і зумовлюється повною або частковою метафоризацією його складових слів-компонентів;

14

3)слова-компоненти у складі фразеологічної одиниці втрачають своє номінативне значення, десемантизуються і передають узагальнено-цілісне значення виразу в цілому;

4)Фразеологічні одиниці української мови мають здатність вступати в системні семантичні зв’язки, оскільки їм властиві явища полісемії, омонімії, синонімії та антонімії.

5)семантика фразеологічної одиниці співвідноситься із значенням окремого слова і відповідно частиною мови. Граматична категорія фразеологізму визначається на підставі співвіднесеності його значення або за допомогою основного стрижневого компонента.

15

1.2. Фразеологізми і частини мови.

Визначення місця фразеології у системі мови є досить складною і суперечливою проблемою. З іншого боку, якщо вважати, що фразеологізми належать до лексичних одиниць, то необхідно визначити місце фразеологізмів серед них. Одним із факторів, який дозволяє зарахувати фразеологізми до лексичної системи мови, є їх розподіл за лексико-граматичними розрядами, або частинами мови.

Частини мови – це найбільші класи слів, які виділяються у мові на основі трьох ознак: синтаксичних, морфологічних і семантичних.

Кожна частина мови містить певний клас одиниць, які можуть виступати у реченні у тій самій функції. Слова які належать до однієї частини мови характеризується певною системою граматичних категорій [ 9, 27 ].

Мовознавці стверджують, що ” проблема моделювання фразеологізмів за частинами мови пов’язана з певними труднощами, які сягають першопричини – проблеми виділення мови. Ця проблема у сучасному мовознавстві залишається дискусійною. Це стосується як однієї мови, так і різних мов світу. Для моделювання фразеології єдність поглядів щодо виділення частин мови не є обов’язковою. Важливо інше. Будь-яка система одиниць мусить мати чіткі параметри, чітку межу і відокремлюватися від інших мовних одиниць однозначно на підставі не якихось загальних ознак, що можуть характеризувати й низку подібних іншх одиниць, а лише тих властивостей, які виділяли й такі одиниці у відносно замкнутий клас, підклас чи групу ” [ 30, 9 ].

У питанні розподілу фразеологізмів за частинами мови виникає ще одна проблема. Фразеологічний склад мови характеризується різноманітністю структурних типів і залежно від методу дослідження фразеологізмів набуває то вужчого, то ширшого обсягу. У нашій роботі ми звернемо увагу на можливість класифікації фразеологізмів зі структурою словосполучень за частинами мови. Так, фразеологізми, які виражають предметність належать до класу субстантивних одиниць, до підкласу загальних назв. В основі класу

16

дієслівних фразеологізмів лежить ознака дії. Вони, як і дієслово взагалі, діляться на підкласи. Серед них виділяються фінітні та ін фінітні форми [ 9, 28 ].

Найчисельнішою в корпусі української фразеології є дієслівна. Однак одиниці цього лексико-граматичного класу фразем на відміну від фразем інших класів досить однорідні за будовою. Дериваційною базою для українських дієслівних фразем є різного роду непоширені і поширені дієслівні словосполучення ( поставити на ноги, доказати свого, пасти задніх, випити ківш лиха, ловити рибу в каламутній воді ), двоскладні і односкладні (крім номінативних) речення ( і слід простиг, не сходяться кінці, відійшло від серця, кинуло в жар, потемніло в очах ), а також конструкції з еліпсованою дієслівною формою: ноги на плечі, ні пари з уст, і ходу, до лиця, не в голові тощо [ 21, 43 ].

” Кожна дієслівна фразера як одиниця син семантична для реалізації лексичного значення вимагає певних партнерів ( насамперед іменників і слів, що можуть їх заміняти ), які становлять її оточення і для яких вона відкриває одну чи більше позицій. Конкретна дієслівна фразера може відкривати одну таку позицію або три в наслідок чого всі дієслівні фраземи розподіляються на такі групи: фраземи з однопозиційним суб’єктним оточенням, з однопозиційним залежним оточенням, з двопозиційним і трипозиційним оточенням. Дієслівна фразема, як і дієслово, є сукупністю різних утворень, таких як інфінітив ( збивати, збити з пантелику ), особові форми ( збиваю, збиваєш, збиває, збиваємо, збиваєте, збивають з пантелику ), дієприкметникова ( збитий, збита, збите, збиті з пантелику ) форми. Однак