17

ролі інфінітивної частини головного члена односкладного речення ( тобі міг терпець увірватися, за тобою міг слід пропасти ), ознак такого вживання дієслівних фразем є однопозиційним залежним оточенням не виявлено ” [ 20, 26 ].

Процесуальна динамічна ознака дієслівних фразем, як і дієслів, виражається через граматичну категорію виду, яка реалізується в протиставленні форм недоконаного і доконаного виду в межах однієї дієслівної фраземи. Характерною особливістю дієслівних фразем є те, що значно більша кількість, їх порівняно із семантично подібними їм дієсловами виступає тільки в одній формі. Лише незначна частина фразем, дериваційною базою яких є словосполучення, мають повну видову парадигму, наприклад: давати ( дати жару, доводити ) довести до пуття, брати ( взяти бика за роги, відбиватися ) відбитися від дому [ 18, 76 ].

Завжди виступають у формі недоконаного виду фраземи, у складі яких є компонент-генетичне дієслово, що не має форми доконаного виду, наприклад: водити за ніс, на руках носити, на головах ходити, та фраземи, семантично подібні до дієслів, що вживаються лише у формі недоконаного виду: бити байдики, шукати вчорашнього дня, товкти воду у ступі [ 21, 45 ].

Дієслівні фраземи, що вживаються лише в формі доконаного виду, означають різноманітні процеси, дії, які можна приписати різним предметам і явищам об’єктивної дійсності, названим іменниками, що лежать до тих чи інших лексико-семантичних груп, наприклад: побачити світ, піти за водою, утерти носа, зарити носом, спровадити на той світ. Вживання цих фразем лише у формі доконаного виду залежить від тих самих факторів, що й у випадку вживання фразем тільки в формі недоконаного виду. Фраземи дериваційною базою яких є різного роду, функціонують переважно в одній видовій формі ( йому й за вухом не свербит, лихо ним товче, за ним і сліди замело ), хоч є й такі фраземи, що функціонують в обох видових формах (злість бере злість взяла, баглаї нападають – баглаї напали ) [ 20, 27 ].

18

Фразеологізми, які виражають ознаку предмета, належать до класу прикметників, або до ад’єктивних одиниць. Пор: укр. Голий як бубон; кров з молоком; нім. voll wie eine Hauditre ( розм. фам ) ” п’яний як чіп ”.

Фразеологізми з ознаками прислівника утворюють клас адвербіальних фразеологізмів. Вони діляться на якісні та обставинні. Окремий клас утворюють вигукові фразеологізми. Пор: укр. Трясця його матері ( лайл. ); нім. alle Wetter! ( розм.. фам. ) ” О це так!”

Можна говорити й про інші класи фразеологізмів. Так, наприклад, деякі фразеологізми виражають значення частки. Пор6 укр. Кий чортів батько (груб.) уживається для вираження заперечення; нім kein Bein! ( терит. Фам. ) ” нічого подібного!, анітрохи!, аж ніяк!” [ 9, 28 ].

Варто зазначити, що структурної послідовності у виділенні структурно-граматичних розрядів фразеологізмів не спостерігається. Дослідники ставляться до цього питання по-різному.

Я.А. Баран, у своїй праці подає класифікацію фразеологізмів за Скрипником, який виділяє чотири категорії:

а) субстантивні фразеологізми ( бог і цар; плоть і кров );

б) предикативні фразеологізми ( днює й ночує; ні холодно ні жарко );

в) атрибутивні фразеологізми ( ні живий ні мертвий; шкіра та кості );

г) обставинні фразеологізми ( рано чи пізно; ні світ ні зоря ) [ 9, 28 ].

Своєрідний підхід до класифікації фразеологізмів української мови за семантико-граматичними розрядами за словами Я.А. Барана належить М.Ф. Алефіренку. Оскільки, на його думку, фразеологізми утворюють окремий фразеологічний рівень, то структурно-граматичні розряди на цьому рівні – ”це сукупність гомогенних фразем, об’єднаних однотипними взаємодіючими смисловими елементами різних структурних типів.” Він пропонує згрупувати усі фразеологізми в такі лексико-граматичні розряди:

19

субстантивні ( єгипетська кара; соломонове рішення );

ад’єктивні ( вірний собі; гострий на язик );

дієслівні ( стати на прю, гнути спину );

адвербіальні ( кіт наплакав, ні пари з уст, хоч греблю гати );

інтер’єктивні ( хай йому грець!, матінко рідна! ); [ 5, 36 ].

Фразеологізми російської мови з погляду їх еквівалентності тій чи іншій частині мови можна поділити на сім основних груп:

дієслівні фразеологічні звороти ( упустить из виду );

субстантивні фразеологічні звороти ( игра слов, лучевая болезнь );

прислівникові фразеологічні звороти ( хоть пруд пруди );

ад’єктивні фразеологічні звороти ( кожа до кости );

вигукові фразеологічні звороти ( Вот тебе и на! );

модальні фразеологічні звороти ( Что за вопрос? );

сполучникові фразеологічні звороти ( несмотря на то что ) [ 21, 46 ].

У фразеологічному складі французької мови А. Назарян виділяє сім розрядів, які збігаються із частинами мови. Пор: 1) субстантивні фразеологізми ( cheval de totaile ” головний козир ” ); 2) ад’єктивні фразеологізми ( en friche ” незіпсований ” ); 3) дієслівні фразеологізми ( finer du bonnet ” погоджуюся із чужою думкою ” ); 4) адвербіальні фразеологізми ( en blok ” цілком, оптом ” ); 5) прийменникові фразеологізми ( an prix de… ”цілком…” ); 6) сполучникові фразеологізми ( pour pen que…” якщо лиш…, варто лиш…” ); 7) вигукові фразеологізми ( mille bombes! ( розм..