Аналіз праць із фразеології української російської, французької та німецької мови показує, що проблема класифікації фразеологізмів за частинами мови є складним явищем, про що свідчить відсутність одностайності поглядів вчених з цього питання не лише різних мов, але й однієї мови.

20

Я.А. Баран стверджує що це показує різні можливості їх розв’язання, хоч, такого не повинно б бути. Він пише: ” Однак у питанні ” частин мови” дослідникові зовсім не доводиться класифікувати слова за якимись вченими і дуже розумними, але упередженими принципами, а він повинен відшукати, яка класифікація особливо настійно нав’язується самою мовною системою, … під яку загальну категорію підводиться те чи інше лексичне значення у кожному конкретному випадку, … які загальні категорії розрізняються у даній мовній системі ” [ 9, 29 ].

Отже, класифікація фразеологізмів за частинами мови свідчить про те, що фразеологізми як однопорядкові зі словами віртуальні знаки мови належать до складу лексичних одиниць, а отже, до лексично-семантичної системи мови, а не утворюють окремого класу, окремої підсистеми одиниць у мові.

21

1.3. Класифікація фразеологізмів

Класифікацію фразеологізмів здійснюють учені на основі різних ознак. Найбільшого поширення у курсах мовознавства для вищих навчальних закладів набула класифікація, виконана В.В. Виноградовим на семантичній основі: Він виокремлює три типи фразеологізмів: фразеологічні зрощення (ідіоми), фразеологічні єдності, фразеологічні сполучення.

Фразеологічне зрощення або ідіома ( від гр. – своєрідний вираз ), - це стійке, семантично неподільне сполучення слів, загальне значення якого зовсім не пов’язане зі значенням його компонентів, наприклад: бити байдики ( нічого не робити ), точити ляси, правити теревені ( вести пусті, безпредметні розмови ), стовпи Геркулеса ( крайня межа ), ходором ходити ( трясти, посилено рухатися, смикатися, дрижати ), глас вопіющого в пустині ( даремні думки, марні заклики, що залишаються без відповіді, без уваги ) [ 56, 254 ].

До складу фразеологічних зрощень входять застарілі слова ( ходором, байдики ), застарілі граматичні форми ( глас вопіющого ).

Фразеологічні зрощення зазвичай іншою мовою не перекладаються – в іншій мові добираються відповідники з її фразеологічного складу. Приклади співвідносних ідіом української і російської мов:

Українська мова Російська мова

бити байдики бить баклуши

життя ( радість ) вирує бьет через край

верзти дурниці ( нісенітниці ) городить чепуху

пропасти ні за цапову душу погибнуть ни за грош

допекти до живого довести до белого каления [30,10]

Фразеологічна єдність – це семантачно неподільний фразеологізм, цілісне значення якого вмотивоване значенням компонентів, наприклад: ні пари з уст, тримати язик за зубами ( мовчати ), накивати п’ятами ( втікати ) міряти воду решетом ( безрезультатно працювати ).

22

Фразеологічне сполучення – це фразеологічна одиниця, яка, маючи цілісне значення, складається зі слів із вільним та фразеологічно зв’язаним значенням. Слова з фразеологічно пов’язаним значенням у них можуть бут и замінені відповідними до контексту іншими словами, але значення фразеологічного сполучення при цьому не змінюється. Наприклад: зачепити чиїсь інтереси ( честь, почуття, гордість ), відвести очі ( погляд ), чиста совість ( душа ), піддавати жару ( пару ) [ 15, 26 ].

Поза трьома групами фразеологізмів, виділеними академіком В.В. Виноградовим, залишились народні прислів’я, приказки, примовки, крилаті вислови, термінологічні словосполучення.

Прислів’я – це виражений структурою речення народний вислів повчального змісту, який формулює певну життєву закономірність або правило, що є широким узагальненням багатовікових спостережень народу, його суспільного досвіду [ 33, 15 ]. Наприклад: Добрий початок – половина справи; Громада – великий чоловік; Друга шукай, а знайдеш – тримай; Краще синиця в жмені, ніж журавель в небі.

Приказка – народний вислів, близький до прислів’я, але позбавлений узагальнювального, навчального характеру, наприклад: Проти віку нема ліку; Шкода, та не вигода; Ні до ладу, ні до прикладу; Не така лінь, як не хочеться [ 47, 15 ].

Народні промовки – жартівливі, переважно римовані вислови, що вставляються в розмову відповідно до ситуації або у відповідний контекст, наприклад: Здорові будьте! Яким вітром? Хліб та сіль! Ні пуху ні пера! Тринди – ринди, коржі з маком. Кіно й німці [ 56, 255 ].

Крилаті вислови – влучні вислови видатних людей: письменників, учених, державних і політичних діячів: В сім’ї вольній, новій; Борітеся – поборите!; У чужому научайтесь, й свого не цурайтесь ( Т. Шевченко ); Я буду крізь сльози сміятись; Я маю в серці те, що не вмирає ( Л. Українка ); Голодна воля; Голос духа чути скрізь ( І. Франко ); Герой нашого часу

23

( Ю. Лермонтов ); Люди будьте пильні! ( Ю. Фучик ); Бути чи не бути? ( В. Шекспір ) [ 15, 27 ].

” Окрему групу фразеологізмів становлять складені терміни на зразок: неозначена форма дієслова, капітан далекого плавання, атомна енергія, Далекий Схід, волоський горіх, коротке замикання, Біле море. Такі словосполучення від інших фразеологізмів відрізняються тим, що вони не мають емоційно-експресивних відтінків. Віднесеність їх до фразеологізмів академік В.В. Виноградов пояснює так: ” Окремо повинні бути розглянуті цілісні словесні групи, що є термінами, тобто виступають у функції найменування. Пряме, логічно виправдане відношення терміна до позначуваного ним предмета чи поняття створює нерозривність фразової структури, робить відповідну словесну групу еквівалентом слова. З пізнавального погляду, між складними термінами ( науковими або технічними ) і таким самим номенклатурним ярликом, наприклад, назвою якого-небудь