Однією х прикметних рис стилю і мови Анатолія Дімарова є фразеологічне багатство його творів.

Окремі з дитячих творів неабияк насиченні фразеологізмами. За допомогою фразеологізмів, автор досягає бажаного ефекту, здебільшого комічного. Вкладаючи фразеологізми в уста своїх героїв Анатолій Дімаров створює певне характеристику людей.

Частим вживанням ( 10-1S ) у творах А. Дімарова характеризуються такі фразеологізми

Дожувати рештки життя – померти.

Той перший небіжчик пережив чотири війни і три революції. Роки відшуміли над ним зимовими хугами, і він вже нічого не чекав од майбутнього: дожовував рештки життя збайдужілим ротом [ 25, 5 ].

Дати на лапу – платити за які-небудь послуги, хабар.

А отак і продають: по десятці за куб! даси на лапу – на висмикують, скільки тобі треба. А не даси – до судного дня ходитимеш! Бачили, на чому вони під’їжджають? У кожного ” Лада ”, по вісім тисяч. Де тільки та міліція ходить [ 24, 15 ].

Довкола гуло як у вуликові – дуже шумно, гамірно.

Прибіг на переговорний пункт о дев’ятнадцятій. Телеграму подав у віконце: ” Чекайте вас покличуть ”, - всю годину простояв поруч, боячись, що не почує. Довкола гуло, як у вуликові, чоловічі, жіночі голоси проривалися з погано ізольованих кабін [ 25, 40 ].

28

Замітати сліди – змушувати, приховувати все, що може викликати

які-небудь таємні дії, вчинки.

А серед ночі прокинувсь од страху. Ніщо не приснилося, не примарилося, просто страх сидів у ньому від того часу, коли він надумався вбити дружину. Підказував, що має робити, як наперед замітати сліди, щоб не попастися. [ 26, 45 ].

Обійти стороною - обминути

Як не ховалася Рогозівка поміж болотами й лісами, війна все одно не обійшла її стороною: не було в ній хати, з якої хтось не пішов би на фронт: батько, син, чоловік [ 24, 50 ].

Врізатися в пам'ять – на довго, міцно запам’ятатись комусь

Мені чомусь найбільше врізались в пам’яті її дочка, може, тому, що стара найчастіше розповідала про неї. Стрічала коло свого двору, кивала привітно, як давньому знайомому, таємниче запрошувала:

- А зайдіть, я вам щось скажу! [ 26, 51 ].

Шумить у голові – про відчуття важкості, болю, легкого запаморочення в голові, що виникає від утоми, хвороби та ін.

Що відповів Степан тестеві, Яресько не розібрав: дуже шуміло в голові. Він тільки подивувався на Марусиного батька, який, хоч і п’яний, задумав таке намовляти на рідну дочку [ 25, 53 ].

Сушити собі голову – напружено думати про щось, шукаючи розв’язання якої-небудь проблеми.

І знову містечко втратило спокій: обивателі сушили собі голови: для чого копано ями. Зійшлись на думці, що загадкові відвідувачі шукали скарб, не інакше, і коли ті ж панки за тиждень знову прикотили фаетоном, то в них і щелепи пообвисали од подиву: весь пустир, зверху донизу, був усіяний ямами… [ 24, 3 ].

Добра душа – щира, відверта людина

Тоді, щоб хоч трохи нас втішити, добра душа – Василь приніс повну торбину живих жабенят та й ну лякати ними під час перерви дівчат! [27, 214].

29

Розтуляти губи – починати говорити

Посадить двоє-троє в рота, підійде, розтулить губи, мовби хоче щось сказати, а жабенята – стриб! – у саме обличчя. [ 26, 215 ].

Дух перехопило – дихання стає утрудненим у кого-небудь від хвилювання, переживання, фізичного навантаження.

Мама почала сварити мене за те, що я біс його зна де тиняюся, ” а уроки хто за тебе вчитиме?; але навіть це не могло зіпсувати мого святкового настрою. Коли б мама знала, чого я сьогодні навчився, то в неї перехопило б духу мені докоряти! ” [ 27, 216 ].

Зуб на зуб не попадає – хто-небудь дуже тремтить від страху чи холоду.

Висмикую із води рака і, розмахнувшись, жбурляю на берег. Сергійко з вереском біжить за раком, а я знову пірнаю на дно. Так минає півгодини-година… від довгого перебування у воді шкіра на мені зібралася в гармошку, зуб на зуб не попадає. Та я ніяк не можу одірватися карниза, всіяного великими і малими печерами: майже у кожній чекає на мене рак [ 24, 227 ].

Наступати на п’яти – невідступно переслідувати

Вже й сліпому видно було, що німець зім’яв нашу оборону й просувається навально вперед, а тут усе ніяк не могли впоратися з наметами ( та кидали б їх, кому вони зараз потрібні, рятували б швидше поранених, довозь каються, доки німець на п’яти наступить…). Сабантутуєве занепокоєння передавалося, здавалося, й коням: переступали неспокійно з ноги на ногу, повертали до нього важкі голови, з червоних очей от-от мав вихлюпнути переляк [26, 142].

Гуде у голові – про відчуття важкості, болю, легкого запаморочення в голові, що виникає від утоми, хвороби та ін.

Сабантуй і на це не образився: в самого в голові гуло, а як же йому було, тяжкопораненому? ” Полайся, чоловіче, полайся, може, полегшає”. Обійшов воза з того боку, де лежав молоденький боєць. ” Ось хто мовчить!... Чи хоч дихає ж?... Дихає – хрипить, як у діряву гармошку…” [ 25, 143 ].

Нош на плечі – швидко піти, побігти.

30

Пробач, що недобре про тебе подумав, - пояснив старшина. Прокинувся, заглянув під воза, а тебе немає… Ну, я