„ЛОҐОС” у координатах західноукраїнського літературного процесу 20-30-х років хх століття - зауважує, що постійною темою роздумів і виступів у пресі „лоґосівця” Василя Мель...

Стаття - „ЛОҐОС” у координатах західноукраїнського літературного процесу 20-30-х років хх століття

зауважує, що постійною темою роздумів і виступів у пресі „лоґосівця” Василя Мельника була тріада „прогрес, культура, традиція”, при цьому “важливе місце в ній займала релігія” [4, 816]. „Поступ” намагався ідейним та тематичним змістом довести, що тільки християнська мораль, філософія є універсальною. „Поступ” та „Лоґос” об’єднали свої зусилля, намагаючись утвердити християнські принципи в громадському та мистецькому житті. Для зміцнення зв’язків літературне католицьке угруповання в 1930 році розробило статут. Однак він, як зазначає Ярослав Грицков’ян, із невідомих причин не був затверджений [2, 173]. У той час „лоґосівці” активно зайнялись публіцистикою, науковою діяльністю, дехто з них багато сил віддавав громадській діяльності, організаційним справам, що витісняло художню творчість на другий план. У значній мірі це пов’язано з тогочасною політичною ситуацією в Україні. У 1931 році перестав існувати „Поступ”, проте за підтримки Андрея Шептицького почав виходити часопис „Дзвони”. Його називали журналом у християнському дусі для української інтелігенції [див. 10, 198]. Завданням журналу було „давати читачам якнайбільш здорову творчість, оперту о християнську етику”, „ознайомлювати загал читачів з європейською літературою”, „вказувати на прогалини в нашій літературі”, „згуртовувати найліпших і найкращих наших письменників” [5, 1931. – Ч. . – С. ].

„Дзвони” друкували таких письменників, як Наталена Королева, Улас Самчук, Юрій Липа, Катря Гриневичева, Богдан-Ігор Антонич. „Лоґосівець” Григор Лужницький став співпрацівником цього журналу. Контактували із редакцією журналу й Олександр Мох, Гавриїл Костельник, який був запрошений до „Лоґосу”, але не став його членом. Літературознавці вважають, що саме він „заклав засади української католицької критики” у „Дзвонах” [15, 147]. Гавриїл Костельник спробував на основі християнських принципів проаналізувати твори Тараса Шевченка, Івана Франка, Павла Тичини, Володимира Винниченка. Часопис протистояв атеїзмові, намагався оновити та зміцнити український національний дух.

„Дзвони” (їх редактор – Петро Ісаїв) були амбітним виданням, яке прагнуло перекодування-перевиховання національного характеру – у зв’язку з потребою збереження ідентичності народу, тому на чільне місце ставили державотворчу ідею. На це вказує Стефанія Андрусів [1, 116-117]. Журнал, як і угруповання, звернувся до консервативної філософської думки, пропагованої В’ячеславом Липинським. У центр філософської системи він поклав державу. На думку працівників журналу, гідне майбутнє українцям може гарантувати тільки незалежна держава. Її основою має стати прошарок населення, „насичений високими ідеалами і культурою”, „еліта повинна виявляти благородне та ідеалістичне прив’язання до української землі” [5, 1931. – Ч. . – С. ], [5, 1937. – Ч. . – С. 85]. Ці ідеї утверджувались у „Дзвонах” постійним передруком праць В’ячеслава Липинського, публікаціями статей та творів письменників католицького спрямування. У журналі говорилось про те, що „католицтво не нехтує мистецтвом, але хоче, щоб воно співпрацювало в удосконаленню людських душ” [5, 1936. – Ч. . – С. ]. В основі літературно-естетичної концепції „Лоґосу” лежала ідея єдності християнського світогляду та його мистецької реалізації як органічної частини творчої свідомості митця.

Аналізуючи світоглядні та ідейно-естетичні основи “Лоґосу”, літературознавці прийшли до висновку, що вони мають багато спільного з художніми засадами інших літературних об’єднань. Наприклад, із “Руською Трійцею”, яку до певної міри можна назвати попередницею літературного угруповання християнського напряму. Степан Хороб зауважує, що спонуками до типологічного аналізу творчості письменників “Руської Трійці” та “Лоґосу” є не тільки те, що їх чільні представники були священиками і духовними будителями національної свідомості українського народу на певних етапах його відродження (початки ХІХ і ХХ століть), а передусім очевидна схожість багатьох художньо-стильових засад, спорідненість мистецьких традицій, тяглість християнських тенденцій у розвитку відповідних періодів літературного процесу [див. 20, 47]. Загалом релігійність і національну ідейність історики літератури визнали основними принципами художньо-стильового мислення письменників “Руської Трійці” і “Лоґосу”.

Отже, виникнення та діяльність „Лоґосу” мали українське і західноєвропейське підґрунтя. Ідеологічна заангажованість тогочасної літератури спричинила неможливість сповідування суто естетичних засад, а заслугою „лоґосівців” можна вважати цілеспрямованість, жертовність у досягненні поставленої мети – творення нації словом, яку вони вважали невіддільною від віри та християнської традиції. Таким чином вони намагались протистояли атеїстичному і матеріалістичному підходові в літературі та історії.

Джерела:

Андрусів С.М. Модус національної ідентичності: Львівський текст 30х років ХХ ст.: Монографія. – Львів: Львівський національний університет ім.І.Франка, Тернопіль: Джура, 2000. – 340 с. Грицков’ян Я. Українські католицькі письменники міжвоєнного двадцятиліття: Група „Логос”Записки НТШ: Праці філологічної секції. – Т. ССХХІХ. – Львів, 1995. – С. . Гром’як Л.М. Особливості християнської поезії в Західній Україні 20-40х років ХХ століття: Мотиви, жанри, поетика: Львівська група письменників „Логос”: 10.01.01. – Автореф. канд. філол. наук. – Тернопільський державний педагогічний університет ім. В.Гнатюка. – Тернопіль, 2000. – 190. Гром’як Л.М. Отець Василь Мельник – письменник Василь ЛімниченкоМельник В. (Василь Лімниченко). Релігія і життя: Поезія, проза, драма, публіцистика, релігійні статтіЗа заг. ред. проф. Р.Гром’яка. Упорядник і післямова Л.Гром’як. – Тернопіль, 1999. – С. . Дзвони. – Львів, 1931-1939. Життя і слово. Квартальник для релігії й культури. – Ватерфорд, 1948-1949. Ільницький М.М. Драма без катарсису: Сторінки літературного життя Львова першої половини ХХ століття. – Львів: Місіонер, 1999. – 212 с. Ільницький М.М. Західноукраїнська і емігранська поезія 20_х років. – К.: Знання, 1992. – 48 с. Історія української літератури ХХ століття: У 2х кн. – К. : 1910-1930ті роки: Навч посібникЗа ред. В.Г. Дончика. – 2-ге вид. – К.: Либідь, 1994. – 784 с. Літературознавчий словник-довідникЗа ред. Р.Т.Гром’як; Ю.І.Ковалів та ін. – К.: ВЦ „Академія”, 1997. – 752 с. Лощинська Н.В. Літературні дискусії 20-30х рр.: Від полемічних заперечень до політичних доносівДивослово. – 2000. – № 1. – С. . Лужницький Г. Чи література підсовєтської України є українськоюКалендар-альманах „Провидіння”. –

Сторінки: 1 2 3 4