Однак, на нашу думку, варто узагальнити висловлені міркування, уникати надто об’ємних цитувань, повніше відобразити отримані результати у висновках.

Зазначені зауваження не применшують наукової вартості дослідження, яке виконане на належному рівні. За умови успішного захисту, Крупа Галина заслуговує високої оцінки.

Кандидат філологічних наук, доцент

Рецензія

на дипломну роботу студентки V курсу

Прикарпатського національного

університету ім. В. Стефаника Хромей Галини “Особливості художнього світу Леоніда Мосендза”.

Хромей Галина поклала перед собою завдання здійснити комплексний аналіз художньої спадщини Леоніда Мосендза, врахувавши особливості світобачення письменника.

У вступній частині студентка обґрунтовано доводить необхідність наукової розробки теми, робить огляд праць тих науковців, які вивчали зазначену проблему, формулює мету, завдання. Відрадно, що постать письменника розглядається не відірвано, а в контексті тогочасного літературного процесу. Принагідно авторка проаналізувала тогочасні жанрові модифікації малої прози, розвиток жанру історичного роману.

Незаперечною перевагою є те, що при аналізі характерів героїв Хромей Галина звернулась до напрацювань у галузі етнопсихології. Це допомогло глибше розкрити проблему “людина-натовп”, мотивацію дії персонажів. Студентка вказує на символічність образів, їхнє біблійне походження.

Відзначаючи наукову новизну роботи, все ж зауважимо, що висловлюючи слушні міркування, авторка подекуди уникає узагальнень, а отримані результати дослідження у висновках відображені тільки частково. Доречно було б детальніше опрацювати праці сучасних українських науковців (В.Антофійчука, А.Нямцу, Т.Салиги, С.Хороба), дещо розширити та поглибити підрозділ 3.1. У роботі зустрічаються мовні та стилістичні огріхи. Певні застереження викликає оформлення літератури.

За умови успішного захисту Хромей Галина заслуговує доброї оцінки.

Кандидат філологічних наук,

доцент

Міністерство освіти і науки України

Прикарпатський національний університет

імені Василя Стефаника

Інститут філології

Протоколи ДЕК

Спеціальність: українська мова та література

ОКР: бакалавр

заочна форма навчання

2007

В даній книзі прошито і пронумеровано 26 аркушів.

Директор Інституту філології Хороб С.І,

Секретар ДЕК Вівчарик Н.М.

Спеціальність: українська мова та література

Рецензія

на драматичну поему Василя Дергача

“Шлях у безсмертя”

Довгий час ім’я Степана Бандери замовчувалося, було забороненим і табуйованим. Тому залишаються маловідомі факти та події, які заради повноти й цілісності історичного процесу неодмінно мають бути вивчені, щоб зайняти відповідне місце в національно-духовній ієрархії цінностей. Вагомий внесок у цей процес роблять історики, політологи, письменники.

Драматична поема Василя Дергача “Шлях у безсмертя” є спробою наблизити постать керівника ОУН до сьогоднішнього читача. Автор охоплює усі періоди життя Степана Бандери, намагаючись показати його постать всебічно. Описуючи реальні історичні події, письменник використовує елементи домислу та вимислу. Твір можна віднести до історично-художніх, оскільки домінує так звана художня правда. Доля конкретної людини у творі Василя Дергача виступає складовою історії народу.

Письменник вдало використовує лексико-стилістичні засоби, вводить у твір репліки польською, російською мовами, що допомагає відтворити тогочасні історичні процеси. Присутні у п’єсі нотки іронії та сарказму викривають політичну систему. Символічним втіленням протистояння добра і зла виступають такі дійові особи, як “людина в білому”, “людина в чорному”. Автор вдало використовує музичні елементи, кольористику для передачі певних настроїв, внутрішніх переживань. Проте, на нашу думку, варто уникати надмірної патетики, більш глибоко та психологічно вмотивовано вибудовувати характери героїв, що дасть змогу ґрунтовніше аргументувати їх вчинки.

Драматична поема стала своєрідною даниною пам’яті видатному провідникові ОУН. Вона вдало поєднала категорії історизму, патріотизму та релігійності. Увійшовши до театрального репертуару, п’єса знайде вдячного глядача.

Кандидат філологічних наук Н, М. Вівчарик.

Наталія Вівчарик, к.ф.н.

Івано-Франківськ

Своєрідність національного дискурсу детективних повістей Григора Лужницького

Письменник спробував передати атмосферу визвольних змагань, вважаючи, що вона містить такий необхідний для детективу елемент сенсаційності. Автор відмовився від загальноприйнятого підходу до історії, прилучився до творення національного міфу. Водночас простежуються біблійні ремінісценції: хресна дорога змагань, зрадники-Юди. Категорії релігійності, історизму, патріотизму постають як нероздільні. Письменник витворив ідеал активно-творчого героя, який на противагу стихійній пропонує ділову концепцію побудови держави.

Ключові слова: детектив, жанр, національний міф, біблійні ремінісценції, активно-творчий герой.

Період ідеологічної заангажованості та соцреалізму, який свого часу панував у нашому літературознавстві, спричинився до необ’єктивності підходів в аналізі художніх явищ й однобічного, здебільшого політизовано-соціологізованого їх потрактування. Відтак з’явилися так звані заборонені або забуті творчі постаті, викривлені поняття й принципи.

Важливим моментом у започаткованому процесі досягнення повноти й об’єктивності українського письменства став період поверення сотеньневідомих, забутих або малознаних творців художньої літератури і мистецтва. Серед них – поет, прозаїк, драматург, літературний критик і культуролог Григор Лужницький (1903-1990), творчість якого тісно співіснувала з львівським літературним об’єднанням “Лоґос” (1922-1939) і наснажувалася його світоглядними та ідейно-естетичними концепціями навіть тоді, коли він змушений був емігрувати за кордон (Австрія, Німеччина та США). Власне, Григор Лужницький як “лоґосівець” витворював у західноукраїнському літературному процесі початку ХХ століття

З цього погляду незаперечну наукову цінність мають студії Стефанії Андрусів, Лілії Гром’як, Романа Гром’яка, Миколи Ільницького, Леоніда Рудницького, Тараса Салиги, Степана Хороба та ін. Однак проблема належного наукового поцінування доробку членів львівської групи християнських письменників “Лоґос”, зокрема її чільного представника Григора Лужницького, існує й досі. А письменник зробив чималий внесок у розвиток релігійної драми та пригодницької літератури.

Як намагання оновити українську літературу можна класифікувати детективні твори Григора Лужницького. Його історичні повісті презентували жанр пригодницької літератури. Сам автор називав їх сенсаційними, або кримінальними, тепер вони перевидаються з підзаголовком “український детектив”. З цього приводу критики зауважували: “...Полянич написав цілу низку