Приємно знаходити на сторінках збірок і прояви щирості та щедрості. Галюся та Юрчик разом з мамою («На Святий Вечір» О.Цегельської) «скоро по Святій Вечері...пішли до сусідів – кожне з подарунком, бо так треба, не годиться йти з порожніми руками» та й хочеться якось утішити сім'ю, що втратила батька. Немалої поваги до односельчан і сусідів потребувало й зізнання Юрка з оповідання К.Малицької «Порохівня»: «Та коби хоч громаді пасовиська не відібрали, ніде би пасти сі дві коровці! Ото-сь наробив, Юрцю, – докоряв сам собі, б'ючись кулаком по чолі. – А що, якби признатися? Випустять Остапа і пасовиська не візьмуть. Всадять тебе на день або виб'ють пан капраль...».

Неможливо оминути увагою воістину велике вміння прощати. Мало хто має таке щире серце, щоб, забувши всі образи, ризикуючи власним життям, кинутись у холодний вир, рятуючи свого кривдника («Боягуз» К. Малицької). Та й добре серденько Зоні з оповідання «Месть» К. Малицької «не вміло з гнівом довго носитися» і щиро пробачило товаришці заподіяне лихо.

Кожен образ, створений Костянтиною Малицькою та Оленою Цегельською, – наче живий, сторінки збірок відкривають цілий світ, у якому діти вчаться жити, любити, співпереживати, творити добро.

Література

Дей О. І. Словник українських псевдонімів та криптонімів (ХУІ-ХХ ст.). – К.: Наукова думка, 1969. – 557 с.

Кузьмінський А. І., Омеляненко В. Л. Педагогіка. – К.: Знання-прес, 2003. – 420 с.

Галицька К. І. Малі герої. – Львів: Каменяр, 1991. – 61 с.

Нагачевська З. Костянтина Малицька: жінка в педагогіці, педагог у жіночому русі \\ Обрії. – Івано-Франківськ. – 2002. – № 1. – С.18 – 28.

Полєк В. Т. Відомі педагоги Прикарпаття (до 1939 року): Бібліографічний довідник. – Івано-Франківськ: Лілея-НВ, 1997. – Т.2. – 284 с.

Ступа рик Б. М. Національна школа: витоки, становлення. – К.: ІЗМН, 1998. – 336 с.

Цегельська Олена. Напровесні. Казки й оповідання: Для дітей молодшого й старшого шкільного віку / Об’єднання Працівників Дитячої Літератури. – К., 1977. – 48 с.