Реферат

з української літератури

на тему: Велика і різнобічна постать І.Франка-

наша національна гордість

П Л А Н

Роль поета і поезії в суспільному житті.

І.Франко- видатний громадський і культурний

діяч, письменник, літературознавець, учений.

Велет думки і духу (суспільно-політичні, філософські та

естетичні погляди І.Франка).

Поетична творчість великого каменяра- найвище досягнення української поезії другої половини 20 ст.

Тематичне й жанрове багатство прози І.Франка.

Новаторство письменника.

Вірність ідеалам, їх обстоювання та особиста мужність.

Загальнолюдське значення літературної спадщини І.Франка, вплив його особистості на наступні покоління.

Титаном праці, видатним письменником, ученим,публіцистом, літературним перекладачем, видавцем,активним громадським діячем був Іван Якович франко. Письменник мав великий дар класика-вміння промовляти не лише до своїх сучасників,а й до наступних поколінь.І.Франко писав:"Яко син українського селянина, вигодуваний чорним селянським хлібом, працею селянських рук,почуваюся до обов'язку...відробити ті шляхи,які видала селянська рука на те, "щоб я міг видряпатися на висоту..."

Іван Франко - діяч, що уособлює цілу епоху української культури; один з найвидатніших письменників слов'янських народів; ім'я, що здобуває все ширшу світову славу. Вже сучасники сприймали його як «велике астральне тіло, що гріє всю Україну, а світить далеко дальше».

Як поета Франка, єдиного у XIX столітті, можна порівняти з Шевченком.Хоча порівняння- справа невдячна, бо кожен поет цікавий і великий по-своєму.Можна лише говорити про рівень слави, популярності.Чим же збагатив Франко українську поезію? Він розширив її тематичні межі,жанрові,віршові можливості.Серед поетичних творів Каменяра є всі види лірики: громадська,філософська,інтимна,пейзажна.Є багато поем, пов'язаних з проблемами тогочасної України і присвячених загальнолюдським темам.Не можна залишатись байдужим до "Зів'ялого листя"-ліричної драми про красу і безсмертя кохання.

"Борислав сміється"- твір про початок робітничого руху, початок боротьби праці й капіталу.Новою була також тема інтелігенції, до якої Франко звернувся у повісті "Перехресні стежки".

Нарешті-драматургія.І тут Франко сказав нове слово.Драма "Украдене щастя" порушує складні психологічні проблеми:любов і зрада,помста і милосердя.Вже друге століття ця п'єса не сходить зі сцени.

Як бачимо,І.Франко насправді був видатним письменником,чиє слово однаково вражаюче звучало і в прозі, і в поезії, і в драматургії.Творчість Франка піднесла українську літературу на вищий щабель і забезпечила їй заслужену славу.

Титаном праці,видатним письменником,ученим,публіцистом,літературним перекладачем,видавцем,активним громадським діячем був Іван Якович франко.Письменник мав великий дар класика-вміння промовляти не лише до своїх сучасників,а й до наступних поколінь.І.Франко писав:"Яко син українського селянина,вигодуваний чорним селянським хлібом, працею селянських рук,почуваюся до обов'язку...відробити ті шляхи,які видала селянська рука на те,"щоб я міг видряпатися на висоту..."

Людина універсальної обдарованості, титанічної працьовитості, незламної стійкості і революційної націленості в майбутнє — Іван Франко жив у бурхливу, сувору й складну історичну добу. Його дитинство озвучувалось прокльонами нещодавній панщині й відгомонами революційних настроїв 1848 року; юність відсвічувала кумачами далеких барикад Паризької комуни й загравами пожеж у близькому робітничому Бориславі; полудень віку поета збігся з першою російською революцією, яка окрилила його впевненістю в перемозі нового, вільного життя; в останні роки митця відчутнішою і ближчою ставала майбутня революційна битва.

І. Франко визнає, що цей процес досяг найкращих результатів у сфері духовного життя, у творчості, де індивідуальність виявляє себе якнайкраще, але поступово, розвиваючись він охоплює все ширші сфери людської життєдіяльності. Тим самим розвиваються підстави розвитку демократії, не просто як одного з політичних режимів чи то механізму волевиявлення членів суспільства, а як способу існування суспільства, що базується на взаємній повазі індивідів один до одного і своїх та чужих прав і на взаємній відповідальності членів суспільства та його організаційних структур.

Одним із головних напрямків боротьби за звільнення людини в XIX ст. називає І. Франко емансипацію національну. Відродження національностей і національного самоусвідомлення як у народів державних, так і у бездержавних, поневолених, їхня боротьба за рівноправність і вільний національний розвиток, активний пошук національної ідентичності- все те, що було практично немислиме в XVIII ст.- заповнює історію XIX ст., особливо його другу половину.

І. Франко в останній період своєї творчості однозначно виступав за здобуття українцями, як і всіма іншими поневоленими народами, політичної державної самостійності.

Після таких гірких, але правдивих слів про відсутність багатьох причин для національної гордості, для легкого патріотизму, що не вимагає якихось надзвичайних зусиль І. Франко говорить: "Як син українського мужика, вигодуваний чорним мужицьким хлібом, працею твердих мужицьких рук, почуваюся до обов'язку панщиною цілого життя відробити ті дрібняки, які видала мужицька рука на те, щоб я міг дістатися на висоту, де видно світло, да пахне воля, де ясніють вселюдські ідеали. Мій український патріотизм - це не сантимент, не національна гордість, це - тяжке ярмо, вложене долею на мої плечі. Можу здригатися, можу тишком проклинати долю, але скинути його не можу, не можу шукати іншого рідного краю, бо я став би підлий проти власної совісти. І коли що улегшує двигання цього ярма, так це вид того українського люду, що хоч гноблений, темний і деморалізований довгі віки, хоч нині бідний, неповороткий і непорадний, усе таки поволі підноситься, відчуває щоразу в ширших масах жадобу світла, правди, справедливости, і шукає до них доріг. Отож варто працювати для того люду і ніяка чесна праця не піде намарне"

І. Франко висловив ці ідеї в яскравій образній формі у вступі до однієї зі своїх найзнаменитіших філософських поем - "Мойсей". Описавши важке становище рідного народу, що "мов паралітик" вкритий презирством є слугою-наймитом в інших на своїй землі, він виражає непохитну віру у його світле