ВІДТВОРЕННЯ ЛІНГВОСТИЛІСТИЧНИХ ОСОБЛИВОСТЕЙ ЗАСОБІВ ЕМОТИВНОСТІ ХУДОЖНЬОГО ТЕКСТУ (на матеріалі роману Ж.-П. Шаброля «Бу-Гальо»)

ПЛАН

ВСТУП

1. ЕМОЦІЇ ТА ЕМОТИВНІСТЬ З ПОГЛЯДУ ЛІНГВІСТИКИ І ПЕРЕКЛАДУ

2. СПЕЦИФІКА ЕМОТИВНИХ ЗАСОБІВ ХУДОЖНЬОГО ТЕКСТУ

3. ВІДТВОРЕННЯ ЛІНГВОСТИЛІСТИЧНИХ ОСОБЛИВОСТЕЙ ЕМОТИВНОСТІ В УКРАЇНСЬКОМУ ПЕРЕКЛАДІ

ВИСНОВКИ

БІБЛІОГРАФІЯ

Вступ

Актуальність обраної теми зумовлена особливою увагою і зацікавленням сучасної лінгвістичної і перекладознавчої науки до проблематики емотивності у художніх текстах, як в оригіналі так і в перекладі.

Мета дослідження полягає у вивченні відтворення лінгвостилістичних особливостей вираження емотивності в українському перекладі французького художнього тексту.

Об'єктом дослідження є засоби вираження емотивності у французькому художньому дискурсі, а предметом є шляхи відтворення специфіки вираження емотивності першотвору в українському перекладі.

Матеріалом наукової розвідки слугує роман Ж.-П. Шаброля "Бу-Гальо" в оригіналі та перекладі (М. Лисенко і Г. Венгренівська).

Мета роботи передбачає виконання таких завдань: розглянути поняття емотивності і емоційності художнього тексту у контексті перекладу; виявити емотивні засоби роману Ж.- П. Шаброля «Бу-Гальо» у лінгвостилістичному аспекті; проаналізувати можливі способи і засоби відтворення лінгвостилістичної специфіки текстової емотивності французького художнього твору в українському перекладі.

Постановка загальної проблеми та її зв'язок з науковими завданнями. Сучасна спрямованість лінгвістики на багатоаспектний аналіз художнього тексту створює необхідність вивчати емотивний аспект міжмовної комунікації, оскільки сфера почуттів є одним з найважливіших людських факторів. Зважаючи на те, що проблема відтворення засобів емотивності викликає особливий інтерес перекладознавців, а емотивність залишається одним із найскладніших чинників тексту художнього твору у площині добору адекватних засобів передачі емотивного навантаження слова, виразу чи фрази, який вживає у мовленні той чи інший персонаж художнього твору.

Різні аспекти проблематики термінології та вираження емотивних засобів тексту досліджують у своїх працях такі науковці, як Ю. Андрійченко, С. Гладьо, Я. Гнезділова, О. Дорош, І. Синельникова, А. Цибулевська, В. Чабаненко, І. Шахновська, В. Шаховський, В. Юрченко та ін.

Емотивність художнього тексту є однією з засад його існування. Відтворення емотивності французького художнього твору засобами української мови, яка володіє значною палітрою слів і виразів з емоційно-експресивним навантаженням вважаємо дуже складним завданням для перекладача. До вирішення проблеми відтворення окремих емотивно-експресивних компонентів мовного засобу звертаються О. Близнюк, Р. Зорівчак, В. Комісаров, С. Петров, Я. Рецкер, О. Чередниченко та ін.

Емоції та емотивність з погляду лінгвістики і перекладу

Емоції людини завжди були предметом дослідження не тільки психології, але й лінгвістики, особливо у площині їх мовного вираження. Тому очевидно, що різноманітні позиції та підходи є причиною невпорядкованості термінології стосовно проблеми емоцій [18, с.250]. Наукові дослідження довели існування не окремих почуттів, а емоційної системи, компоненти якої є універсальним, загальнолюдським феноменом. Водночас існує думка, що кодування та декодування низки виразів однакові для людей усього світу, незалежно від культури, мови або освітнього рівня (з чим ми не можемо цілком погоджуватися, оскільки в кожній конкретній мові емоції знаходять особливе національно-культурне відображення, яке виражається засобами лексичного і фразеологічного рівнів, морфологічного й синтаксичного характеру тощо. – І.Я.) [2, с.4]. У нашій розвідці ми обмежимося розглядом лінгвостилістичних засобів емотивності тексту.

Проблему вираження емоцій у французькій мові розробляли Ш. Баллі, В. Гак, А. Назарян, Н. Синельникова та ін. Емоційність можна передавати лексичними значеннями слів, які у перекладі називають емоційними, оскільки виражають власне почуття. Услід за Гнезділовою [5, с.110-111], розглядаємо емоційність та емотивність як відмінні між собою лінгвістичні категорії, які покладені в основу двох різних типів дискурсу – емоційного та емотивного, які співвідносяться як спонтанний підготовленому та неспланований спланованому.

Відомо, що головною функцією мови є комунікативна. Однак емотивна функція мови також має вагоме значення, особливо тоді, коли мовець виражає своє почуття, своє ставлення до навколишнього середовища, або коли він хоче викликати якусь емоційну реакцію свого співрозмовника [14, с.41]. Емотивна виразність досягається засобами різних мовних рівнів, а також використанням різних прийомів і фігур [4, с.41]. Розглядаючи лексичні засоби вираження емоцій у французькій мові беремо за основу тематичний підхід до їх класифікації (за І. Синєльніковою), яка виділяє такі блоки: здивування, рішучість, любов, хвилювання, страх, горе, сором, гнів, щастя [11, с.85].

Специфіка емотивних засобів художнього тексту

Будь-яка мова стимулюється і супроводжується емоцією, мовлення взагалі емоційне за своєю природою [6, с.207-209]. У дискурсі французького роману основною функцією емотивних мовних актів є вираження психологічного стану персонажу в момент мовлення. Такі мовленнєві акти у своїй більшості представляють миттєву спонтанну реакцію персонажу на слова співрозмовника [17, с.402]. Отже, розглянемо емотивні засоби в романі Ж.-П. Шаброля «Бу-Гальо».

Услід за Шахновською [17, с.403], емотивні мовні акти класифікуємо відповідно до інформації, носіями якої вони є:

І. Емотивні мовленнєві акти з вираженням позитивних емоцій:

Радість, задоволення. Жако не без радості розповідає другу, як вдарив свого бригадира. Тут присутнє ще і глибоке здивування співрозмовника.

- Parole !

-  Mais… Un vrai coup de poing?[с.14]

Приємне здивування. У епізоді Рітон вагається перед тим, як запросити Одетту на танець, і отримавши ствердну відповідь, досить приємно здивований.

- C’est-а-dire… vous… je ne sais pas trиs bien faire la java, alors… si on attendait le tango?

- Oui. C’est зa. On va attendre le tango. Moi, la java me donne le tournis [с.54].

Захоплення. Жако дуже захоплений своєю працею, і тим, що він сам приносить користь своїй сім'ї і людям, які його оточують.

- C’est bath, hein?

- Aпe ! Aпeaпllaille ... soupira Jacquot [с.160].

ІІ. Емотивні мовні акти з вираженням негативних емоцій:

Неприємне здивування. Жако бурхливо сприймає влучне зауваження, яке йому робить друг, мало не кидаючись на нього.

- Tu es bien avancй, maintenant.

- Soulagй ! зa m’a soulagй !