Гнів, розлючення. Після того, як Бебе дала Жако «відкоша» на очах у всіх, хлопець ображає і жорстоко б'є дівчину по обличчю, висловлюючись дуже емоційно.

-... Et tu crois que зa va en rester lа? Tu t’imagines qu’ " on ne frappe pas une femme mкme avec une fleur"? Tu as lu зa dans tes bouquins а la noix? Eh bien! ma petite, tu te trompes d’adresse. Ce n’est pas le genre de la maison [с.65]

Переляк . Мати дуже налякана хворобою сина, Жако заспокоює її, знаючи, що хвороба дійсно серйозна.

- Je n’ai pas pu fermer l’њil de la nuit .

- Ne te fais pas de souci, ‘man, ce n’est rien... le froid qui l’aura surpris [с.81]

Обурення. Жако обурює поведінка дівчини, і він бурхливо реагує на її слова.

- Tu m’attendait... peut-кtre?

- Peuh!... bien sыr, Majestй ! [1, с. 80]

Відтворення лінгвостилістичних особливостей емотивності в українському перекладі

Лінгвістична теорія перекладу вивчає співвідношення одиниць вихідної та цільової мов не ізольовано, а у текстах визначеного типу (першотворах та їх перекладах). Семантика слова, його основний і додатковий компоненти змісту завжди привертають увагу лінгвістів і перекладознавців, оскільки внутрішня форма лексеми піддається переосмисленню, «прихованню» справжнього значення, яке часто залежить від контексту, соціальної належності мовця, культурних і історичних чинників.

Мови з їх граматичною структурою, лексичним запасом, фразеологічними тенденціями, характером емоційної експресії, соціальними і стильовими пластами мови, історико-літературною традицією і, нарешті, літературною і розмовною мовою співвідносяться між собою нерівномірно, і саме у цій невідповідності закладена загальна складність перекладу [9, с.229].

У перекладознавстві існує думка (Я. Рецкер) про тенденцію заміни нейтральних слів першотвору експресивно забарвленими словами при перекладі [10, с.135]. Припускаємо, що у відтворенні емоційно забарвлених лексем можуть простежуватися дві протилежні тенденції: заміна французького емоційно маркованого слова українським аналогом з інтенсивнішим експресивним навантаженням та, навпаки, відповідником з нейтральною експресією. Хоча можливими видаються й під варіанти: адекватні емоційно забарвлені відповідники, менш експресивні одиниці мови перекладу тощо. Тому завжди необхідно враховувати різні співвідношення коефіцієнтів експресії і імпресії у зіставлюваних мовах [9, с.236], особливо при перекладі емотивних засобів художнього тексту.

Г. Іванова слушно наголошує на значних труднощах при перекладі експресивних (а також емотивних) засобів, пов'язаних з фоновими відтінками, оскільки багато з них виступають специфічною рисою мови першотвору [8, с.72]. Оскільки основною ознакою експресивної лексики виступає емфаза [12, с.96], тобто підсилення виразності мови, зі своїми різновидами (емоційністю, оцінністю, ефективністю), то відтворення цих компонентів має особливу вагу при перекладі емотивних лексико-фразеологічних засобів французької мови.

Для адекватного відображення художнього цілого перекладач має зіставляти можливі естетичні реакції на нього як читачів оригіналу, так і читачів перекладу, і робити все можливе, щоб ці реакції були приблизно однаковими. Тож постає проблема співвідношення еквівалентності й адекватності перекладу стосовно оригіналу. Тут ми підтримуємо тезу О. Чередниченка про їх категорійну розбіжність. Під еквівалентністю розуміємо наближення до смислової структури оригіналу, тобто більш точне відтворення його змісту. Адекватність перекладу розглядаємо як його функціональну тотожність оригіналові, за якої враховується рецепція дискурсу [15, с.153].

Це можна проілюструвати на такому прикладі:

- Le mariage est urgent, зa saute aux yeux

- Comment ils vont s’en tirer? demanda Milou.

- Je les plais. [с.15]

- З весіллям не можна більше гаятись. З Розеттою … розумієш, це вже просто впадає в око.

- Як вони виплутаються? – спитав Мілу.

- Ет, і до чого ж мені шкода їх! [с.10]

Перекладач досить влучно передав зміст твору, апелюючи все ж до еквівалентності, емотивність передана дещо яскравіше у перекладі, ніж в оригіналі.

Одним із засобів вираження емотивності у перекладі художнього твору є речення спонукального типу, а ще різні види повторень, до яких автор вдається з метою виразнішого акцентування своєї думки . У наведеному нижче фрагменті перекладач досить оригінально відтворює мову першотвору, тим самим передаючи експресивне забарвлення слів та повторів. Порівняємо:

- Alors, qui commence а chanter? demanda le Pиre Manie, traditionaliste

- Riton, bien sыr! Allez, Riton, balance-nous ta derniиre nйe!

- Riton, un’ chanson! Riton, un’ chanson! Riton, un chanson! [с.42]

- Хто ж заспівує?- спитав дядечко Мані, вірний традиціям.

- Рітон, звичайно! Рітоне, шквар! Давай твою нову!

- Рітоне, пісню! Рітоне, пісню! Рітоне, пісню! [с.66]

Теорія перекладу багата « одомашненнями» перекладу. Справжній перекладач має володіти всіма розмовними шарами, а не лише розмовно-літературним, і не боятися вжити національний сленг або просторіччя для відтворення відповідних явищ оригіналу [15, с.154-155]. Підтвердження цього положення зустрічаємо також у Я. Рецкера [10, с.135].

Наведемо деякі приклади у нашому дослідженні. Так, в епізоді, коли хлопцям з Бу-Гальо погрожують парашутисти із Шанклозону (Attention les gosses, le sang va couler !) [с.64], вираз le sang va couler в українському перекладі замінено частковим різностильовим еквівалентом пустимо юшку (Начувайтесь, шмаркачі, ми вам зараз пустимо юшку!) [с.109], адже український аналог є стилістично зниженішим і експресивнішим фразеологізмом. Французьке sang передано словом «юшка», денотат яких збігається, це кров.

- Tu te souviens, les parachutistes, au bal?

- Qu’est-ce qu’on leur a mis, aux paras ! [с.85]

- Пам’ятаєш отих парашутистів на танцях?

- Ну і всипали ж ми їм тоді перцю! [с.150]

В іншому випадку простежується надання більшої емотивності тексту перекладу порівняно з оригіналом. Річ в тому, що лексема mettre у значенні «вліпити» має розмовний відтінок, тому, мабуть, перекладачі, добираючи адекватний відповідник, віднайшли колоритний фразеологізм дати перцю, тим самим повністю відтворивши як денотативну, так і конотативну інформації. Водночас в