Спірним залишається питання про виділення як окремих галузей редагування збірників документів та перекладів.

12. Аспекти редагування

Редагування повідомлення на основі якогось одного чи одночасно кількох видів норм називається аспектом редагування.

Процес виділення аспектів редагування триває до цього часу.

На американському континенті виділяють такі аспекти редагування:–

смислове (перегляд тексту щодо ступеня організованості й послідовності);–

політичне (слідкування за дотриманням видавничої політики);–

профілактичне (виправлення грубих помилок);–

мовне (виправлення граматичних, пунктуаційних і синтаксичних помилок);–

об’єднувальне (зв’язування посилань у тексті з відповідними додатками);–

форматувальне (задання підпорядкованості для рубрик, шрифтів);–

стильове (задання підпорядкованості для цитат, чисел);–

роз’яснювальне (задання інструкцій для конструктора й художника);–

координаційне (полягає в редакційній діяльності).

В Європі найчастіше виділяють наступні аспекти редагування:

- літературне (здійснюють одночасно на основі кількох видів норм: композиційних, інформаційних, лінгвістичних, психолінгвістичних та логічних);

- технічне (виконують на основі поліграфічних норм);

- політичне (використовують політичні норми);

- художнє (здійснюють на основі естетичних норм).

Виділяють також наукове редагування, коли повідомлення контролюють на основі норм тієї науки, фактичний матеріал якої описують у повідомленні. Як правило, науковим редагуванням займаються фахівці в тій чи іншій галузі знань, а не професійні редактори.

13. Види комп’ютерного редагування: ступені автоматизації комп’ютерного редагування, етапи опрацювання тексту

Комп’терне редагування має особливості, які відрізняють його від традиційного. В ньому виділяють такі ступені автоматизації:

Комп’ютеризоване редагування (операції контролю і виправлення здійснює людина; комп’ютер використовують лише як „електронне перо”).

Прикладом СР (систем редагування, які дають змогу здійснювати комп’теризоване редагування) є ТП (текстові процесори).

Автоматизоване редагування (більшу частину операцій контролю й виправлення виконує СР, а людина – меншу частину операцій контролю та більшість операцій виправлення.

Автоматичне редагування (більшу частину операцій контролю й виправлення виконує СР, а меншу – людина; крім того, людина приймає рішення в неформалізованих конфліктних ситуаціях).

Комп’ютерне редагування має свої специфічні розмежовані в часі етапи опрацювання тексту:–

передредагування, тобто попереднє ручне розмічування оригіналу, яке виконує людина з метою наступного автоматизованого чи автоматичного редагування, наприклад, задання для рубрик спеціальних стилів їх оформлення, розставлення міток у бібліографічному описі тощо;–

інтерредагування, яке виконує сама СР, проводячи операції контролю й виправлення тексту;–

постредагування, яке виконує людина, проводячи ті операції контролю й виправлення тексту, що їх не змогла виконати СР.

Комп’ютерне редагування здійснюють послідовно: від однієї одиниці до іншої. Закінчивши опрацювання на одному рівні, переходять до наступного (в напрямі від нижчих рівнів до вищих).

14. Структура норм редагування

Норма - це параметр, список, шаблон, структура (модель) чи положення, які в оптимальних повідомленнях служать для вираження компонентів їх структури. Проте, існують і інші визначення норми. Норми можуть бути суворими й такими, що припускають варіативність у використанні тих чи інших засобів.

Як і будь-які інші, норми редагування мають структуру, в яку входить:–

агент норми (той, хто встановив норму; наприклад, суспільство, Національна Академія Наук, Книжкова палата, Держстандарт, дослідники редагування тощо);–

адресат норми (виконавець норми; наприклад, автор, редактор, конструктор, художник);–

зміст норми (дія, яку повинні або не повинні виконати; наприклад, повинні чи не повинні виправити текст);–

характер норми (норма зобов'язує, дозволяє, забороняє виконання певної дії; наприклад, норми зобов'язують подавати вихідні відомості, дозволяють поміщати в деяких виданнях покажчики, забороняють вживати деякі неевфонічні слова);–

умови норми (обставини, за яких повинна або не повинна виконуватися певна дія);–

санкції (можливі наслідки невиконання певної норми; наприклад, через неправильне визначення читацької адреси реципієнти можуть або не зрозуміти повідомлення, або воно може бути для них нецікавим).

Норми редагування досліджені й каталогізовані поки що не в повному обсязі. Навіть у довідковій та навчальній літературі часто нема вичерпних переліків груп норм, що їх повинні контролювати редактори. Особлива трудність каталогізації норм редагування полягає в тому, що частина з них взагалі ніде не зафіксована.

У ЗМІ виділяють нормативні бази: а) конкретних видань; б) конкретних ЗМІ; в) об'єднану нормативну базу всіх ЗМІ, що функціонують у конкретний час у конкретному суспільстві (нормативну базу суспільства).

15. Загальні норми (постулати)

У літературі з редагування постулати явно не наводять, хоча під час опрацювання повідомлень ними завжди користуються. Думаємо, що їх фіксація дасть змогу краще усвідомити особливості редагування.

Перелічимо постулати, які, на нашу думку, повинні бути прийняті в редагуванні.–

Повідомлення обов'язково повинно містити нову для реципієнта інформацію.–

Повідомлення повинно мати визначену модальність.–

Повідомлення повинно бути адаптоване до часу, місця і ситуації, в яких його сприйматиме реципієнт.–

Автор повинен використовувати мову й значення слів, відомі реципієнтам.–

Повідомлення повинно бути адаптоване до тезауруса реципієнта.–

У повідомленні повинні бути реалізовані механізми тільки сприймання інформації реципієнтом.–

У повідомленні повинні бути реалізовані засоби, що змушують реципієнта його сприймати.–

Повідомлення повинно бути захищене від потрапляння у нього шумів.–

У повідомленні повинні бути дотримані норми, прийняті в конкретний час у конкретному успільстві.–

Будь-яку загальну (постулат) чи конкретну норму можна порушити, якщо це веде до поставленої мети.

16. Види конкретних норм

Серед конкретних норм, які використовують для редагування повідомлень, за змістом виділяють такі їх види:–

лінгвістичні (основна маса цих норм зафіксована в затверджених державою правилах орфографії та пунктуації; менша частина зафіксована в довідниках і підручниках з морфології, синтаксису та стилістики);–

психолінгвістичні (поки що мало досліджені; окремі зафіксовані норми цього виду наводять лише в окремих монографіях);–

логічні (зафіксовані у загальнодоступних підручниках з логіки; їх прикладне застосування в редагуванні описане в спеціальних монографіях і в окремих розділах підручників з редагування);–

композиційні (нечисленні й поки що мало досліджені, проте, як правило, у всіх підручниках з редагування є окремі розділи, присвячені цій темі; єдина монографія, присвячена виключно цим нормам, базується, на нашу думку, на недостатньому кількісному матеріалі);–

наукові (контроль за дотриманням цих