Скомпресованість повідомлення. Елементи повідомлення, крім згаданого, можна класифікувати також за ступенем скомпресованості в них інформації Скомпресовані елементи достатньо часто використовують, щоби полегшити реципієнтам пошук потрібної інформації. У публіцистичних видах літератури — це короткий виклад новин у передтекстах (анотаціях), за яким іде повний; у наукових — це реферати статей чи монографій; у художніх— це компедіуми (або екстензо), які йдуть після назви розділу перед самим текстом).

28. Спеціальні методи контролю. Послідовність операцій контролю

Спеціальні методи редагування базуються на спеціальних нормах редагування, ті, які використовуються в окремих видах літератури. Існують композиційні шаблони для статей енциклопедичних видань; спеціальні норми для інженерної графіки, для описів патентів та винаходів, норми для словникових видань.

Можлива й така ситуація, коли з’являється нова норма і для неї ще не знайдено потрібного методу контролю. У цьому випадку редактор добирає метод сам.

Потрібно застосовувати методи, контролюючи норми, в такому порядку:

інформаційні;

соціальні;

композиційні;

логічні;

лінгвістичні;

психолінгвістичні;

видавничі;

поліграфічні;

інші.

29. Композиційні шаблони

На основі видів композиції в низці літературних жанрів виникли унормовані композиційні шаблони, які постійно використовують під час написання повідомлень. Перелічимо найпопулярніші.

Триблочний шаблон передбачає, що повідомлення включає три композиційні одиниці — вступ, основну частину й висновки. Основна частина у свою чергу може розгортатися в кілька послідовно чи послідовно-ієрархічно розміщених розділів. Цей шаблон широко використовують під час готування понятійних повідомлень (наприклад, шкільних творів, наукових статей, монографій тощо).

Публіцистичний шаблон "обернена піраміда”, встановлює, що реципієнтам спершу коротко повідомляють найважливіше (розв'язку подій — сенсацію), а далі крок за кроком в зворотній хронології — про все менш і менш важливі події, що передували розв'язці. Цей шаблон широко використовують у газетних повідомленнях.

Публіцистичний шаблон інтерв'ю включає вступ, де коротко розповідають про того, в кого беруть інтерв'ю, та з'ясовують тему розмови. Після цього йде саме інтерв'ю з діалоговим видом композиції. Завершують шаблон монологом або висновками кореспондента.

Дипломатичний шаблон використовують у ділових і публіцистичних жанрах під час готування інформаційних повідомлень про дипломатичні переговори. Шаблон включає: дату початку переговорів; між ким і ким; хто очолював делегації з одного та другого боку; результати переговорів; перелік документів, що були підписані; питання, які не вдалося вирішити; час відбуття делегації з переговорів.

Сонетний шаблон — це вірш із 14 рядків, найчастіше п'ятистопного ямба. Першу частину (із двох строф по чотири рядки) називають зав'язкою, або заспівом, а другу (з двох строф по три рядки) — розв'язкою, або виспівом. Перша строфа ставить тему, друга—її поглиблює, третя—ставить тему, протилежну запропонованій у першій строфі, а четверта — розв'язує протиріччя.

Шаблон наказу включає такі композиційні одиниці: констатація наявного стану; вказівка 1, вказівка 2, вказівка 3 ... вказівка п (вказівки можуть бути оформлені у вигляді окремих параграфів). Кожна вказівка у свою чергу складається з таких компонентів: суб'єкт дії; суть завдання; термін виконання; відповідальна особа. Як відомо, існують збірники готових шаблонів ділових документів.

Алфавітний шаблон найчастіше використовують у найрізноманітніших довідкових виданнях, а також в апаратах видань. Передбачає розташування слів за алфавітом (спершу стосовно першої літери, потім другої і т. д.). Труднощі використання цього шаблону з'являються тоді, коли в повідомленні є слова, написані за допомогою неалфавітних знаків чи літер різних алфавітів.

Реферативний шаблон використовують в інформаційних видах повідомлень, зокрема в реферативних журналах. Шаблон передбачає, що реферат повинен складатися з таких композиційних одиниць: тема повідомлення; об'єкт і предмет повідомлення; мета і завдання повідомлення; використані методи й методики; отримані результати; висновки (гіпотези, теорії, нові дані); кількість бібліографічних посилань, таблиць, рисунків, формул тощо.

Енциклопедичні шаблони включають сукупність шаблонів для статей про держави, галузі науки чи техніки, персонали тощо.

Дисертаційний шаблон містить: титульний аркуш, зміст, перелік умовних позначень, вступ, основну частину (як правило, розділ 1 — огляд літератури за темою дослідження, розділ 2—методи дослідження, розділ 3—опис власної гіпотези чи теорії, розділ 4 — перевірка розробленої гіпотези чи теорії на практиці), висновки, список використаних джерел, додатки2.

30. Становлення редагування в Україні

В Україні в часи середньовіччя, у майстернях, де виготовляли рукописні книги, працювали так звані „справники”, які звіряли переписані копії з оригіналами книг. „Справники” одночасно виконували функції і коректора, і текстолога.

І. Федоров, який прибув із Москви до Львова, теж був справником. Оскільки через „справництво” він змушений був покинути Москву.

І. Федоров у канонічних текстах заміняв малозрозумілі слова на зрозуміліші, тобто виконував одне з основних завдань – адаптацію тексту.

У 17 ст. у друкарні Києво-Печерської лаври коректорів називали „столпоправителями”, а у Львівській братській школі – „дозорцями”.

Як і в країнах Західної Європи, в Україні поряд з практикою видавничої справи ставили й деякі питання теорії опрацювання повідомлень. Наприклад, І. Галятовський підготував трактат „Наука, елбо способ зложення казання”, Ф. Прокопович – підручник „Риторика”, М. Довгалевський та Г. Сковорода (на жаль, робота Сковороди до нас не дійшла).

ХІХ ст. – мовознавець О. Потебня відкрив теорію значень слова.

П. Куліш досконало знав українську мову. Але як редактор, дуже суб’єктивно виправляв тексти.

Значну роль відіграв Франко. Дослідники окреслюють такі його властивості як редактора:

принциповість стосовно суспільної орієнтованості видання;

правдивість слова;

колегіальність у прийнятті рішень;

об’єктивний відбір авторів і матеріалів;

повага до творчої манери авторів;

узгодження з авторами виправлень тексту.

(Прочит. спогади