РЕФЕРАТ
Видавництва та видавничі центри України
ЗМІСТ
Стор.
ВСТУП……………………………………………………………………………………..3
РОЗДІЛ 1.
ВИДАВНИЦТВО ЯК ЗАКЛАД СОЦІАЛЬНОЇ КОМУНІКАЦІЇ……………………...4
1.1. Поняття про соціальний інститут, його функції та види…………………………..4
1.2. Загальне поняття про видавництво як засіб масової комунікації…………………6
РОЗДІЛ 2.
ХАРАКТЕРИСТИКА ПРОВІДНИХ УКРАЇНСЬКИХ ВИДАВНИЦТВ……………..11
2.1. Видавництво «Факт»………………………………………………………………..11
2.2. Видавництво «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА»………………………………………...13
ВИСНОВКИ……………………………………………………………………………...15
ДОДАТКИ………………………………………………………………………………..16
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………………………….18
ВСТУП
Актуальність теми. Соціальний інститут є стійкою формою організації сукупних відносин людей, які складаються шляхом стихійної еволюції або доцільних цілеспрямованих дій. Основним у розвитку суспільства є формування чітко налагоджених, регламентованих, контрольованих і стійких соціальних взаємодій, соціальних зв'язків. Система соціальних інститутів визначає суспільний устрій суспільства і відповідно економічний, політичний устрій суспільства, тип культури освіти та ін. Багато в чому розвиток суспільства йде через формування і діяльність соціальних інститутів. Зрілість суспільства саме і визначається багатоманітністю соціальних інститутів, їх розвинутістю, здатністю надійно, стійко, професіонально задовольняти різноманітні потреби індивідів, соціальних спільностей людей. Оскільки видавництво є одним з видів соціальних інститутів, то доцільно вивчити його функції, завдання та види.
Мета роботи – вивчення основних завданнь та видів видавництв, зокрема ознайомлення з діяльністю провідних українських видавництв.
Поставлена мета передбачає роз’вязання низки завдань:
- дати визначення поняттю «соціальний інститут»;
- визначити основні функції та види соціальних інститутів;
- дати визначення поняттю «видавництво»;
- дати характеристику провідним видавництвам України.
Об’єктом дослідження є видавництво як засіб масової комунікації.
Предметом дослідження є функції та видавництв, стан провідних українських видавництв.
Теоретичну основу дослідження складають праці таких вчених-соціологів, як Кравченко А.І., Харчева В.Г. та інші.
Структура. Робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, додатків та списку використаних джерел. Додатки містяться на двох сторінках.
РОЗДІЛ 1
ВИДАВНИЦТВО ЯК ЗАКЛАД СОЦІАЛЬНОЇ КОМУНІКАЦІЇ
1.1. Поняття про соціальний інститут, його функції та види
У суспільстві на розвиток соціальних процесів істотно впливають сформовані соціальні утворення — соціальні інститути. Інституціональні форми — соціальні утворення забезпечують в суспільстві розвиток та переміщення соціальних спільностей, соціальних груп, надають стійкість і певність соціальним зв'язкам.
Всякий соціальний інститут виникає тільки тоді, коли виникає соціальна потреба і функціонує доти, поки існує потреба. Відпадає потреба, і соціальний інститут стає непотрібним, навіть гальмом суспільного життя. Отже, інститут, виступаючи сукупністю взаємозв'язків та систем поведінки людей, визначається їх потребами і діє в їх інтересах. Хоча сам соціальний інститут формує соціальні взаємозв'язки і норми поведінки, все ж стосунки між людьми здійснюються не в межах соціального інституту, але інституальні зв'язки і стосунки використовуються іноді практично. Кожний соціальний інститут охоплює різноманітні соціальні спільності і визначає їх поведінку в суспільстві. Отже, соціальний інститут — це своєрідна форма людської діяльності, заснована на чітко розробленій системі правил і норм відповідно до соціального статусу і ролі, а також на розвинутому соціальному контролі за їх здійсненням. Соціальні інститути підтримують соціальні структури і порядок, стабільність у суспільстві.
Важливим компонентом соціального інституту є соціальні норми і нормативність дій і взаємозв'язків різних ланок соціальної структури суспільства. Широко розповсюджене визначення соціального інституту як організованої системи зв'язків і соціальних норм, що об'єднують значущі суспільні цінності і процедури, які задовольняють основні потреби суспільства.
Завдяки діяльності соціальних інститутів відбувається нормальне і стабільне функціонування певного соціального організму. Вони забезпечують історичне успадкування культури, її засвоєння, соціалізацію індивідів, регулювання, координацію та ін. види впорядкування суспільних відносин, успадкування і передачу набутого досвіду, вартісних орієнтацій, звичаїв, традицій, моделей і норм поведінки.
Соціальний інститут виконує ряд функцій. Насамперед, це репродуктивна (відтворювальна) функція. Кожне суспільство (як і соціальна група) прагне продовжити своє існування в часі і соціальному просторі. У ньому діє відповідний інструментарій (сукупність засобів і ресурсів) для відтворення відносин, структур, соціального порядку в цілому. Другою є некомунікативна функція, яка спрямована на певну організацію (інституціалізацію) суспільного спілкування: між поколіннями, соціальними групами, професіями, культурами (субкультурами), окремими видами історичного досвіду тощо. Завдання соціальних інститутів тут полягає в тому, щоб зробити це спілкування можливим, доступним, ефективним щодо намірів і досвіду суб’єктів соціальної взаємодії. Регулятивна функція соціальних інститутів полягає в їх здатності до координації, узгодження, організації, кооперації, стратифікації (впорядкування послідовності) соціальної взаємодії, керування та управління. Це відбувається на основі складання соціальних сил, контролю за ресурсами, інструментами фізичного і духовного примусу, монополізації владних важелів. Адаптивна функція соціальних інститутів полягає у тому, щоб пристосувати колективні та індивідуальні дії до навколишнього оточення, обраних цілей, легалізованих засобів їх досягнення, правил стратифікації, субординації та підпорядкування, санкцій і заохочень. Інтегративна функція соціальних інститутів полягає в тому, що вона сприяє: згуртуванню суб’єктів соціальної взаємодії; посиленню взаємної відповідності окремих елементів соціальної системи; узгодженню структури і функцій, позитивних (конструктивних) і негативних (деструктивних) функцій; поєднанню мети і засобів, цінностей і норм, статусів, ролей і престижу; заохоченню і покаранню; вибору нормативних і реалістичних цілей, особи і функції, вкладу і винагороди та ін. Протилежною щодо попередньої є диференційна функція. Її сутність полягає в тому, щоб зміцнити і підтримати існуючі розбіжності. Частково це здійснюється у загальнотехнологічному аспекті: між метою і засобами, цінностями і нормами, винагородою і покаранням, статусом, роллю і престижем тощо. Зміст соціалізуючої функції полягає в діях по засвоєнню індивідом або групою обраних суспільством ціннісних орієнтацій і загальних норм поведінки, перетворення їх у мотиви і діяльні принципи соціальної активності. Гедоністична функція соціальних інститутів полягає в діях по підвищенню міри задоволення людей своїм буттям.
Соціальні інститути відрізняються за типом потреб та інтересів, вирішуваних ними проблем. В соціалогії виділяють п’ять основних: економічний, політичний, освітній, релігійний і сімейний.
Економічні інститути