IV. Бальзак і Україні
Бальзак двічі побував в Україні, відвідав при цьому Київ (1847, 1848, 1850). З 13 вересня 1847 по 2 лютого 1848 року і з кінця 1848 по 25 квітня 1850 року майже невідлучно перебував у маєтку польської поміщиці Евеліни Ганської у с. Верхівня (тепер Ружинського району Житомирської обл.). Тут він у 1847 р. працював над драмою «Мачуха» (була поставлена Полтавським обласним українським музично-драматичним театром, 1979) і повістю «Утаємничений» (залишилася у рукописі), написав подорожні нотатки «Лист про Київ» (вид. у 1927 р.). У березні 1850 р. у Бердичеві відбулося вінчання Бальзака з Е. Ганською. У Верхівні, в будинку, де жив Бальзак, у 1959 р. було створено музей. Цей період життя і творчості Бальзака відтворив український письменник Н. Рибак у романі «Помилка Оноре де Бальзака» (1940). Про Росію та Україну Бальзак знав небагато. Відвідавши у 1843 р. Петербург, Бальзак не зустрівся з жодним із російських письменників; імена О. Пушкіна, М. Гоголя, М. Лєрмонтова йому не були відомими. Ті, хто випадково міг з ним зустрітися, залишили убогі і безграмотні свідчення, на кшталт того, яке було послане племінницею В. К. Кюхельбекера: «Нещодавно бачили ми у Воксалі Бальзака, який приїхав у Росію на декілька місяців; ні, не можете ви собі уявити, що це за мерзотна фізіономія; матінка помітила, і я цілком з нею згідна, що він схожий на портрети і описи, які ми читаємо про Робесп'єра, Дантона та інших схожих на них осіб французької революції: він малий на зріст, товстий, обличчя у нього свіже, рум'яне, очі розумні, але весь вираз обличчя має щось звіряче». Культурний рівень «авторки» листа видно за збереженим стилем викладу. Офіційна Росія висловила своє неприйняття французького письменника ще зрозуміліше: за ним був установлений таємний нагляд поліції, а книги, які приходили йому з Франції, піддавалися тривалій і ретельній перевірці.
Неоднозначним було і ставлення критики до Бальзака. У 30-х pp. у Росії він сприймався в основному як знавець людського серця, майстер-психолог В. Бєлінський, який спочатку захоплювався творами французького романіста, бачачи майстерність письменника в зображенні найскладніших порухів душі, у створенні галереї ніколи не повторюваних персонажів, незабаром став різко ворожим до нього через його легітимізм, називав Б. Гомером Сен-Жерменського передмістя, «побаченого з лакейської». Про твори Бальзак згадує у повісті «Музыкант» Т. Шевченко. І. Франко у численних статтях вважав Бальзака одним з найвидатніших представників реалістичної традиції в світовій літературі. Леся Українка в листі до брата М. Косача наприкінці 1889 р. подала розгорнутий проспект творів визначних письменників, які бажано було б перекласти українською мовою. Зокрема, вона радила членам гуртка «Плеяда» перекласти й романи Бальзака «Тридцятирічна жінка», «Втраченіі люзії», «Селяни». Цілу низку творів Бальзака перекладено українською мовою. В 1855 р. у Львові вийшов роман письменника «Батько Ґоріо» у перекладі М. Подолинського. Згодом твори Бальзака перекладали С. Родзевич, В. Вражливий, Є. Дроб'язко, Є. Старинкевич, Т. Воронович та ін.
V. Художня деталь у творчості Бальзака
Художня деталь — засіб словесного та малярського мистецтва, якому властива особлива змістова наповненість, символічна зарядженість, важлива композиційна та характерологічна функція. Через деталь значною мірою виявляється спосіб художнього мислення митця, його здатність вихопити з-поміж безлічі речей чи явищ таке, що у сконцентрованому, спресованому вигляді економно і з великою експресивністю дає змогу виразити авторську ідею твору. Х.д. з'являється часто внаслідок інтуїтивного імпульсу, як осяяння, навколо неї нерідко "організовується" уся будова твору. В