the Waters May Glow”), “Серед юрби блукаю я самотньо” (“Alone in Crowds to Wander on”) Т. Мура і т. п.). Зокрема мелодія “Ні, залиш моє серце у спокої” (“No – Leave My Heart to Rest”) Т. Мура, де ліричний персонаж відчуває себе “бідним листком, який вже опав і помер” (“poor leaf that’s fallen and dead”), бо його “літні години минули” (“summer hours are fled”), є стилізацією подібної народної пісні крізь фокус елегійного настрою. Закономірність і логічність подібного синтезу виправдовується вже тим, що одне з першорядних етимологічних значень елегії (грецьк. elegeia) – журлива пісня [24,с.129].
Деколи англійські поети-романтики надавали нового пісенного життя давнім баладам, легендам, переказам і повір’ям, зберігаючи повністю або частково їхні сюжети. Наприклад, в основі “Вона носила дорогі та рідкісні коштовності” (“Rich and Rare were the Gems She Wore”) Т. Мура лежить, за словами укладача коментарів, “ірландська легенда про часи правління короля Браєна. Одним із доказів справедливості його керівництва, а також благородства давніх ірландців є переказ про те, як юна красива леді в розкішній сукні, прикрасах із коштовних каменів сама здійснила подорож через усю країну й жодного разу не стала жертвою грабунку чи насильства” [2,с.494]. Мелодія “До того озера, чий берег сумний” (“By That Lake, Whose Gloomy Shore”) Т. Мура – пісенний переказ фрагменту легенди про Святого Кевіна. Зміст “Заповіту” (“The Legacy”) Т. Мура торкається давньоірландського звичаю краще приймати того з гостей, хто гарніше заграє на арфі. Кельтська легенда “Деірдре, або сумна доля синів Усни” лягла в основу “Помсти та блиску” (“Avenging and Bright”) Т. Мура.
В англійському романтизмі існують і стилізовані під народну пісню романси. Для них характерне поєднання фольклорної поетики й типових художніх атрибутів жанру романсу, як кільцева побудова, анафора, епіфора тощо. Наприклад, “Йди зараз спати” (“Go, Now, and Dream”) Т. Мура – обіграна у формі романсу з кільцевою побудовою народна сицилійська пісня. Інша мелодія цього ж автора “Сльозу, що набігла, від себе гони” (“Come, Chase That Starting Tear Away”) є романсом з анафорою, підґрунтям якого стала французька народна пісня: “Come, chase that starting tear away, // Ere mine to meet it springs; // To-night, at least, to-night be gay, // Whate’er to-morrow brings.” (“Сльозу, що набігла, від себе жени. // Спочатку на зустріч до мене. // Увечері сьогодні, принаймні, увечері сьогодні веселою будь, // А завтра будь, що буде”).
Як відомо, жанр романсу веде свою ґенезу від іспанських народних пісень про боротьбу проти маврів. Пізніше ці фольклорні зразки поширились по різних європейських країнах, де перетворилися на пісні про кохання. Згодом романс стали означувати як авторську пісню. Тобто очевидна генетична близькість романсу та народної пісні посприяла їхній вдалій романтичній комбінації.
Загалом у багатьох романтичних піснях на основі сюжетів балад, легенд, переказів виступають на перший план не дії, а емоції та почуття героїв. Зокрема у мелодії “Оселя Евілін” (“Eveleen’s Bower”) Т. Мура неодноразово обіграну в баладах тему збезчещення дівчини подано у фокусі психічного стану людини: в ірландській мелодії – передчуття страждань, в тяжких мук збезчещеної дівчини. Причому для відтворення почуттів та емоцій героїнь автор скористався методом персоніфікації природних явищ, які гармонують із загальним тоном пісень, надаючи їм фольклорної ліричності: “плаче місяць, заховавшись за хмарами, у передчутті нещастя” (Т. Мур).
Песимістичне забарвлення поезій досягається й за допомогою антитези. Такою в “Оселі Евілін” постає бінарна опозиція “день – ніч” (під покровом ночі лорд чинить безчестя): “Oh! weep for the hour, // When to Eveleen’s bower // The Lord of the Valley with false vows came; // The moon hid her light // From the heavens that night, // And wept behind her clouds o’er the Мaiden’s shame.” (“Оплакуйте ту годину, // Коли в оселю Евіліни, // Лорд Долини з фальшивими клятвами прийшов. // Місяць сховав світло своє // З небес ночі тої, // І плакав він за хмарами над ганьбою дівчини.”) [22,с.211].
До речі, мелодійність романтичних пісень веде ґенезу від фольклору. Приміром, динаміка мелодії Т. Мура відповідає руху гельської народної музики.
Суто англійським явищем виявляються мисливські (“Мисливська пісня” (“Hunting Song”) В. Скотта, “Дуй у горн, мій мисливцю” (“Wind Thy Horn, My Hunter Boy”) Т. Мура, рибальські пісні (“Пісня шетлендських рибалок” з “Пірата” (“Song of the Shetland Fishers” from “The Pirate”) В. Скотта) та пісенні варіації для волинки, так звані “pibroch” (“Варіації для волинки Донюіла Да” (“Pibroch of Donuil Dhu”) В. Скотта. “Варіації для волинки Донюіла Да” В. Скотта – переспів, як зазначає сам автор, “дуже давньої варіації для волинки, яка належала клану Макдональда” [23,с.758]. У ньому В. Скотт зберіг характерну для цього виду гельської народної поезії-заклику до боротьби – ритмічну напругу, акцентування слів і словосполучень: “Leave untended the herd, // The flock without shelter; // Leave the corpse uninterr’d, // The bride at the altar; // Leave the deer, leave the steer, // Leave nets and barges: // Come with your fighting gear, // Broadswords and targes.” (“Залиште без нагляду стадо, // Паству без захисту, // Залиште не похованим труп, // Наречену біля вівтаря. // Залиште оленя, залиште вола, // Залиште сіті та баркас. // Йдіть зі своїм бойовим спорядженням // Воїни, озброєні палашами та маленькими круглими щитами”). Приміром, у щойно цитованому третьому куплеті “Варіації для волинки Донюіла Да” В. Скотта