хаос життя, який часто робить його жорстоким і несправедливим. В романі “Чорний принц” Мердок говорить, що життя взагалі несправедливе і пояснює це тим, що добро не перемагає, а якщо б перемагало, то не було б тоді добром. В романі “Досить гідна поразка” письменниця дає ще точніше пояснення: “To be really gentle and selfless with moral impunity one would have to be God, and we know He isn’t there!” [88, 225]. Тобто, виходить, що добро ? це Бог, а Бог ? на небесах. Отже, добра з нами немає. Тому в романі перемагає зло. А добро зазнає поразки, хоча і приймає її з гідністю.
Важливо зазначити, що Мердок бачить зв’язок між добром і Богом (Good and God) і проблема людей, які керуються ілюзорними цінностями і неспроможні вистояти перед незгодами життя, в тому, що вони відійшли від Бога, забули про Нього, втратили зв’язок з Ним, а отже, і з добром як таким: “Rupert didn’t believe in God, in fact he even disapproved of belief in God, which he felt to be a weakener of the moral sinews” [88, 359]. Саме тому, Руперт покінчив життя самогубством ? в нього не було віри, яка б допомогла йому подолати труднощі і жити далі: “Rupert didn’t really love goodness. He loved a big imposing good-Rupert image. Rupert didn’t die of drowing. He died of vanity” [88, 428].
Однак, не зважаючи на такий стан речей, Мердок дала твору героя, якого можна віднести до нечисленних прибічників добра, ? це Таліс Браун. Він є справжнім альтруїстом. Але при цьому, Таліс ніколи не хизується цим, не виставляє свої моральні переконання і принципи на показ, а просто тихо, як істинний аскет, живе, керуючись ними.
Саме тихий і замкнутий в собі Таліс, а не Руперт, що на кожному кроці веде розмови про вищі матерії і свої філософські теорії, які не витримують перевірки на практиці, здатний протидіяти Джуліусу в моральному протистоянні. Крім того, ми вважаємо, що саме ці два образи мають дуже багато спільного і, водночас, є своєрідними полюсами, цим підкреслюється відсутність чіткої межі між добром і злом в сучасному світі. Таліс, як і Джуліус, є людиною-загадкою, містиком. Він має якусь незрозумілу внутрішню силу, але якщо Джуліус використовує свою силу задля власної користі і власних розваг, Таліс інколи сам не в силі справитися з нею, тому й перетворюється на аскета в замкненому просторі своєї душі: “But really Tallis is ineffaceable. I used to see him, you know, at that time in America, I used to see those big light brown eyes looking at me at night in the dark when Julius was asleep… his consciousness binds me, even now” [88, 58].
Якщо Джуліус живе і насолоджується життям, то життя Таліса ? це суцільні страждання, які він глибоко і болісно переживає в собі (смерть сестри, яку він обожнював, зрада коханої жінки, провал як вчителя і науковця). Свій тягар Таліс несе самостійно, тихо і без нарікань, як справжній мученик: “Tallis was framed for suffering” [88, 120].
Крім того, Таліс був єдиним героєм, чиї поради у вирішенні різноманітних проблем були розумними та ніколи не виходили за рамки етики і моралі: він просить Морган повернутися до нього і це принесе як внутрішнє заспокоєння для неї самої, так і для нього, він хоче мати спільну дитину і знає, що Морган хоче того ж. Але таке просте вирішення проблеми Морган не підходить ? тут нема авантюри, цікавості, все дуже просто: “He is talking beautiful plain sense and, suddenly, it could be simple. But I won’t let it be” [88, 124]. Простота добра не приваблює, зло ж, навпаки, притягує: “Good is dull… Evil, on the contrary, is exciting and fascinating and alive. It is also very much more mysterious than good. Good can be seen through. Evil is opaque” [88, 223].
Протистояння Таліса і Джуліуса активне. Саме він заставив Джуліуса розказати про його зловісний експеримент Хільді, хоча про нього знав і Саймон, і Аксел. Вони обрали позицію нейтралітету і спостерігачів, Таліс же не побоявся взяти на себе відповідальність прийняти таке рішення, яке було, знову ж таки, єдино правильним у цій критичній ситуації: “The only person about the place with really sound instincts is Tallis. He led Julius straight to the telephone” [88, 433].
Отже, можна зробити висновок, що найкраще дієвість і боротьбу основних понять моралі ? добра і зла можна прослідкувати на еволюції образів Руперта, Джуліуса і Таліса, яка приймає наступну форму: показна високоморальність ? її розвінчання ? утвердження справжніх цінностей.
Таким чином, в романі “Досить гідна поразка” Мердок піднімає комплекс моральних проблем: зіткнення добра і зла, магія зла, занепад моралі і величезна потреба в ній. Вона дає зрозуміти, що поняття добра нероздільне із Богом. “У світі, що змінився, уявлення про Господа також змінюються, і це спершу бентежить героїв, доки вони не зрозуміють, що суть віри й Бога збереглася” [29, 16]. Для Мердок Бог є символом непорушних моральних цінностей, зовнішні атрибути моралі можуть змінитись, але фундаментальність ідеї добра й любові за своєю суттю незмінна.
2.2. Проблема необхідності і випадковості в житті людини та проблеми свободи особистості і свободи вибору
В досліджуваному романі Мердок порушує проблеми, які посідають одне із