З цього починається трагікомедія в романі ? із удаваної гідності, яка нездатна справитися із хаосом життя, а вносить в нього ще більшу плутанину. Герої легко піддаються самообману, легко сприймають пристрасть за неземне кохання, банальну цікавість ? за щиру турботу чи доброту. Але водночас, все залежить тільки від них, все є результатом власного вибору і, переважно, вибору трагічного. Такі фатальні життєві ситуації виникають через помилковий, хибний вибір героїв, що є результатом браку знань та інстинктивних відчуттів про систему істинних моральних цінностей.

Антитеза “система ? випадок” є найчисельнішою на приклади і найкраще відображає проблему необхідності і випадковості в житті людини в досліджуваному романі. Ситуації, в яких опиняються герої, видаються хаотичним сплетінням і нанизуванням на сюжетний стрижень роману доленосних випадків, що заставляють думати про те, що письменниця взагалі позбавляє своїх героїв права на вибір, а складними і хитромудрими перипетіями, що відбуваються у їхньому житті, керує якась незбагненна вища сила. Кожен розуміє її і називає по-своєму ? фатум, доля, рок.

Коли Морган повертається до Лондона, вона дізнається, що Джуліус теж недавно повернувся до столиці. Але це не стає для неї розчаруванням і не засмучує її, як може здатися на перший погляд: “When I got onto that aeroplane I thought I was going away from Julius, away,away,away. And now here he is at the other end. Perhaps it’s fate” [book: 54]. Більше того, такий випадок вона розглядає не як підступність долі, а як її знак на те, що їхні стосунки можна повернути: “She had known perfectly well that she had not got over Julius. She had known it with sickening violence when she had seen his picture in the Evening Standard on the evening of her arrival, and had found herself the next second hoping and then believing that he had come to England to see her” [88, 53]. Проблема долі (тобто якоїсь необхідності, яка стається незалежно від дій людини) пов’язана із проблемою вибору і навіть свободи: “Fate ? Morgan, did you leave Julius or did he leave you?’ ? ‘Well, literally I left Julius, but spiritually he left me” [88, 55]. Таким чином, рішення, яке прийняв Джуліус і з яким заставив змиритися Морган, не було її власним вибором, тому не відчувала вона себе вільною, воля Джуліуса далі впливала на неї і її вчинки. Але випадок, який закинув їх двох одночасно в одне місто стане фатальним для Морган, хоча нарешті і звільнить її від цього хворобливого почуття прив’язаності і залежності від Джуліуса.

Рокову роль зіграв випадок, що стався із Саймоном, коли він прийшов до Джуліуса за їхньою спільною домовленістю, а зустрів у квартирі голу Морган. Залишивши, його замість себе і забравши одяг хлопця, Морган піддала Саймона значним моральним мукам і докорам сумління, адже Саймон був гомосексуалістом. Тому перебування у квартирі Джуліуса, повністю оголеним та ще й без відома Аксела, що він пішов туди, було для нього значним моральним випробовуванням. Ця ситуація зробила Саймона заручником Джуліуса, який разом з Морган наполегливо рекомендував йому нічого не розповідати Акселу: “You know how dignified Axel is. He hates the absurd… Careless talk costs loves, my Simon. A necessary ingredient in a happy marriage is the ability to tell soothing lies to your partner.’ ? ‘All right, then” [88, ]. Ця згода мовчати далася нелегко Саймону, а пізніше він не раз пошкодував про це, адже не тільки зрадив правила і довіру Аксела, що мало не зруйнували їхні відносини, а ще й попав до рук умілого маніпулятора Джуліуса.

Варто зазначити, що Саймон був єдиним, хто бачив Джуліуса таким, яким він є. Він говорив про його цинізм, тоді коли інші сприймали його лише як людину із жорстким характером. Він одразу помітив, що Джуліус був якимось чином пов’язаний з усіма перепитіями, що відбувалися з героями: “Simon had not in fact talked to Axel, since Julius’s visit, about this particular manifestation of the demon… What puzzled Simon was that the distress occasioned by Peter seemed now somehow to be attaching to Julius, as if Julius were its real source” [88, 59]. Однак його вибір був мовчати. Страх перед цією таємничою і всесильною людиною, до якої в результаті випадковостей він попав у залежність, створили необхідність мовчати, що призвело до трагедії.

Джуліус в романі є таємницею, містичною загадкою, людиною, чия внутрішня сила впливала і змінювала долі інших. Він представляє систему (необхідність). Саме його таємничість і явна передбачуваність інших, що дає йому можливість маніпулювати ними, допомагають йому здійснити свій задум і не розкрити себе аж до самого кінця. Більшість випадковостей, що траплялися із героями, були далеко не випадковими, а частиною плану “Великого Маніпулятора” і вели до того кінця, який намітив собі Джуліус, підтверджуючи його думку про те, що не існує міцних стосунків: “There is no relationship, dear Morgan, which cannot quite easily be broken and there is none the breaking of which is a matter of any genuine seriousness… All human beings have staggeringly great faults which can easily be exploited by a clever observer. I could divide anybody from anybody. Even you could. Play sufficiently on a person’s vanity,