Слабкістю Джуліуса була його самовпевненість. Він був переконаний в тому, що все станеться за його планом: “Don’t worry. I will undo the enchantment later. No one will be seriously hurt. Two very conceited persons will be sadder and wiser, that’s all” [88, ]. Однак він виявився не всесильним. Його самовпевненість і самовдоволеність завадили усвідомити просту річ, що не все можна спланувати і розрахувати, а життям людини керує якась вища сила (назвемо її долею, роком, Богом), яка є могутнішою за будь-які інтриги, плани та маніпуляції навіть найрозумніших і найхитріших з людей.

Отже, Мердок показує, що все в житті людини відбувається, ніби, випадково, і в той же час з волі самої людини, або волі інших людей. Але в житті діє щось, чого не можна уникнути ? доля. З іншого боку, долю створюють самі люди, приймаючи той чи інший вибір. Часто випадковості обертаються трагедією. Щоб уникнути її потрібно зробити правильний, моральний вибір. А такий вибір зробити нелегко, оскільки в більшості випадків ті, хто вибирає істину і мораль, в романах Мердок, виглядають не дуже привабливо і приречені або на самотність, або на страждання.

2.3. Проблема відчуження

У романі “Досить гідна поразка” Мердок зображає особливий світ і свідомість сучасної людини, яка постійно перебуває у пошуках себе та моральних істин, що допоможуть їй або протистояти абсурдності життя, або пристосуватися і жити в ній. Вимальовується такий тип героя, який за К’єркегором вміщається в рамки “або ? або”. Мова йде про самотню, покинуту лише на саму себе Людину, що намагається вижити у безмірному світі, який йменується “нерозумінням” [32, 163].

Саме проблема нерозуміння одних людей іншими є однією з основних в романі і стосується всіх без винятку героїв. Дуже часто вона залишається невирішеною (або розуміння приходить занадто пізно), а це веде до проблеми відчуження, яке, як правило, призводить до трагедії.

Цю проблему яскраво демонструють взаємовідносини Руперта і Хільди з власним сином. Мердок піднімає не лише проблему відчуження батьків і дітей, але й говорить про зіткнення філософських і моральних істин двох поколінь. Ті цінності і моральні поняття, на яких виховувалось одне покоління, для іншого стали абсурдними і недієвими у новому світі і за нових умов: “These kids want to register some total protest against a set-up where they see so much that’s bad. You must remember, Hilda, that Peter belongs to the first generation that can really envisage the end of the human race. And he belongs to the first generation that’s grown up entirely without God… God was still around us when we were young” [88, 20].

Руперт і Хільда намагаються нав’язати Пітеру своє бачення світу і сенсу життя, а він, не бажаючи їх приймати, вибирає втечу не тільки від батьків і їхнього розуміння світу, але й від реальності загалом, від тієї соціальної впорядкованості, яка все ще підкоряє собі волю і свободу інших, але яка є непотрібною і незрозумілою для нього: “We see things differently, mama. We see time differently. You worry about time, you strain against it. I just give myself up to it and it carries me quietly along” [88, 71]. Втеча для нього полягає у відчуженні і майже цілковитій ізоляції від навколишнього світу і навіть своїх рідних.

Нерозуміння і відчуження продемонстровано і між близькими людьми Акселом і Саймоном, які здавалося б, роблять усе можливе, щоб досягти взаєморозуміння. Відчуження цих героїв логічно. Але проблему нерозуміння у цьому випадку потрібно розглядати в двох ракурсах: непорозуміння, які виникають власне між Акселом і Саймоном, і несприйняття, нерозуміння їхніх відносин іншими. Якщо в першому випадку, причиною їхніх непорозумінь є інтриги Джуліуса і різниця в уподобаннях і поглядах, то в другому ? вони самі і їхній вибір приховувати свої стосунки від суспільства, яке може, як вони вважають, не сприйняти, а то й засудити їх: “Why do you lie it then? Why don’t you tell everyone in Whitehall that you live with another man? Are you afraid of losing your precious job? Afraid of being called a pansy? Why don’t you tell the truth to the world?” [88, 136].

В обох ситуаціях джерелом живлення всіх непорозумінь, що виникали між ними та світом, був страх ? або втратити кохану людину, або опинитися поза суспільством. Результатом цього тотального нерозуміння знову ж таки було відчуження. Небажання однієї людини (в даному випадку Аксела) вислухати і зрозуміти іншу (Саймона) веде до ізоляції, замкнутості в собі обох. Це робить їх чужими і руйнує їхні стосунки. Бажання приховати свої відносини від суспільства заставляє переховуватися і жити у власному світі, ізольованому від загальноприйнятого.

Прикладом нерозуміння один одного і відчуження, які таки призвели до трагедії стали відносини Руперта і Хільди. Схематично ту частину їхнього життя з вихідною точкою причин нерозуміння між ними і кінцевою ? трагедією ? можна зобразити так: егоїзм, самовпевненість, гордість і самовдоволеність ? нерозуміння ? таємниці ? відчуження ? втеча ? невирішена проблема ? трагедія. Розуміння своїх помилок прийшло в кінці (хоча ні слова не було